Вітаю, сонечки! 

Запрошую до нового розділу роману "Одержимість банкіра".

✨✨✨

Намагаюся вдавати безтурботність. Не хочу, аби хоч хтось знав, що трапилося насправді. Здригаюся від дверного дзвінка. О ні! Кого іще принесло? Тільки не вистачало ще, аби хтось із сусідів дізнався про те, що трапилося. Тихо видихаю і прощаюся з колегою.

— Вік, вибач, до мене прийшли.

Кладу слухавку і оглядаюся на того ж Марка.

— Я відчиню?!

— Відчиняй.

Холодно дозволяє він, а я з шаленим стукотом свого серця йду до дверей. Руки тремтять, але прочиняю двері і бачу на порозі бабу Нюсю. Вона щось каже, але я вже не зважаю, бо в голові зародилася божевільна ідея. І я не можу нею не скористатися. Не впевнена, що у мене вийде, але я не можу не спробувати.

Оминувши бабусю, мчу стрімголов вниз. Не знаю, навіщо я це роблю, але страх жене мене геть. Боюся погроз цього банкіра.

ОДЕРЖИМІСТЬ банкіра

Приємного читання!