Творчість на Ctrl+c
Де проходить межа між натхненням і копіркою? Роздуми над сучасним самвидавом
Сьогодні натрапив на один дуже популярний твір однієї авторки: високий рейтинг, купа коментарів, активна підтримка колег по цеху. Вирішив поцікавитися, що зараз так чіпляє масову аудиторію, і вже з анотації зловив стійке відчуття дежавю.
Звісно, у літературі важко вигадати велосипед. Певні фабульні ходи та класичні тропи — загальне надбання, з яким працюють тисячі авторів. Але тут справа не в тропах, а в тому, що під новою обгорткою практично відтворюється концепт відомого культового шедевра. Сходиться сама основа: ключова зав'язка, динаміка взаємодії персонажів і навіть загальна логіка пастки, у якій опиняються герої.
Змінено хіба що імена, стать окремих дійових осіб та кілька другорядних деталей. До слова, уже дві нейромережі та декілька моїх знайомих підтвердили мої здогадки буквально з першого ж скріна анотації — паралелі зчитуються миттєво. Сам я прочитав сторінок тридцять, сподіваючись, що помиляюся, але в результаті знайшов ще більше копірки. Звісно, можна сказати: «А от там далі…», але невже нікого з тих, хто читав, узагалі не збентежило, що зав'язка збігається слово в слово? Це настільки популярна річ, що розійшлася навіть книгами, а фільму, ігорами та коміксами. Парадокс у тому, що твір відрізняється від першоджерела не додаванням власних елементів, а радше відсутністю тих, що мали б бути далі (наскільки я зрозумів, бо, знову ж таки, усього не подужав).
І одразу наголошу: я не збираюся називати імен чи назв творів. Сам по собі я людина абсолютно неконфліктна, терпіти не можу безглуздих сварок, перепалок і дрібних капостей — у житті й без того вистачає клопоту. До того ж чудово розумію реалії платформ: у топ-авторів завжди є сформоване лояльне коло підтримки та взаємний піар з іншими комерційними авторами, що я вважаю абсолютно нормальним явищем. У цій ситуації шкода лише, що колеги не надто поцікавилися змістом твору перед тим, як його радити. Тож хоч би яким міцним Пумбою я не почувався в реальному житті, тут я маленький Тімончик, якого зацькують на раз-два. :)
Та й мені це абсолютно не потрібно: я більш ніж переконаний, що як тільки подібна робота потрапить на огляд навіть до найменш прискіпливого книжкового блогера, усе стане очевидним без жодних скандалів.
Але, зізнаюся відверто, ця ситуація трохи гнітить. Особливо коли сам намагаєшся писати, щодня шукаєш нові ідеї й водночас бачиш поруч дійсно самобутні, глибокі авторські світи інших колег, які несправедливо губляться внизу стрічки й збирають крихти уваги, поки в топах крутиться спрощений чужий сценарій.
І тут постає суто філософське питання: де для вас закінчується щирий омаж і починається відверте паразитування? Чи достатньо поміняти героїв місцями та перейменувати локації, аби твір вважався оригінальним?
Цікаво почути думку колег і читачів: ви звертаєте увагу на такі речі, чи для вас походження сюжету не має значення?
P. S. «Та ти просто заздриш чужому успіху, не добився комерційного статусу, як ця авторка, от і розганяєш зраду» — добре, нехай так. Скажу наперед: дійсно, у мене зараз немає всіх цих регалій. Тим не менш, я ставлюся до творчості серйозно. Для мене це насамперед змога (особливо як для закоренілого інтроверта) показати власне «я», яке в кожного з нас унікальне. Я не стверджую, що мене геть не цікавить визнання чи популярність, але вважаю, що успіх має бути повністю заслуженим власними стараннями.
Усе, що я хочу сказати: майте самоповагу та цінуйте насамперед власні зусилля й майстерність, а не сліпе схвалення оточення, готового підтримати будь-який відвертий сурогат. Я можу помилятися в деталях, але впевнений в одному: час завжди все розставляє на свої місця.
Коротше кажучи, люди, майте трохи совісті. :) Дякую за увагу!
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАпдейт: не втримався і прочитав ще два розділи... Ахаха, я не вірю XD Настільки неприкритої копірки я в житті не бачив. Там далі пішли такі канонічні візуальні маркери, що сумнівів не лишилося взагалі. І все це ще й в одному з моїх улюблених жанрів))
Давно цим не парюся. Так. Інколи ще буваю в шоці. Але тут можна знайти цікавих авторів. Порада. Якщо хочете щось дійсно більш менш оригінальне і цікаве дивіться тих в кого до 500 підписників і в книзі на 400 сторінок десь до 1000 прочитань. А в коментарях не має 10000 привітань з новинкою. Тоді є шанс.
Марко Левчук, Та я й сам намагаюся не звертати на таке уваги й просто читати авторів, чиї книги мені дійсно до душі. Але сьогоднішній випадок — це взагалі окрема історія.
Бачу знайомий елемент у назві, переходжу на сторінку — анотація наче під копірку списана з одного культового поп-всесвіту. Думаю: «Та ні, може, здалося, гляну текст». Відкриваю: ця сцена — звідти, типаж героя — звідти, уся зав'язка — це буквально початок того твору. Змінені лише імена, назви та стать. Як так?!
Думаю: добре, зайду в коментарі, там же точно має бути хоч хтось, хто це впізнав, бо пройти повз просто неможливо. І що ви думаєте? Нуль. Жодного порівняння! Можливо, звісно, аудиторія зовсім не перетинається, але якщо я зараз назву хоча б два слова з назви цієї серії ігор та фільмів — усім миттєво стане зрозуміло, про яку саме книгу йдеться.
Коротше, ще той сюр... А за пораду щодо підписників і переглядів щиро дякую, це справді золотий фільтр для пошуку щирих історій)
Вітаю, Олександре, хотіла подивитися одного автора ,що він пише, а тут трохиапгрецдиди букнет в викидає всі блоги, тому Ваш випадково втринув на очі, а може не випадково... Я за 6 років стільки наслухалась книжок, десь щось і читаю. але часу на читання гетпе багато, а ось щось робити фізично в слухати, тоді великий обсяг можеш захопити. Так ось, коли в бібліотеці море книг в по черзі починаєш слухати, а коли так уважно, то взагалі деколи треш: книги різні, сюжет так ніби плаває в одному руслі човен, і коли абзаци чуєш ідентичні слово в слово, аще як не вичитані автором, то те контрл+с автоматом переносить з помилками. просто клепають з кількох книг одну там вхопили, там позичили там потягли ідею. Тих авторів яких якби добре знаю по прослуханих книжках, пишу їм приватно ( бо спілкуюсь ) і даю конкретно, хто потягнув в них. Тому я Вас розумію, не як автор, а як читач-слухач. загляну і до Вас
Оля Пасічник, Вітаю! Радий бачити вас у себе (єдине — я насправді Олексій, але це дрібниці, для вас можу побути й Олександром :)).
Щодо одруківок: у моїх ранніх творах, які ще чекають на фінальну вичитку, помилки теж напевно трапляються — хоч у новіших текстах уже ретельно вичитую їх за допомогою ШІ. Але копіювати шматки чужого тексту разом із чужими ляпами — це вже зовсім інший рівень байдужості. На слух така фальш, мабуть, ріже вухо ще сильніше. Дякую, що підтримуєте авторів і не лишаєтеся осторонь!
І ви абсолютно маєте рацію: головний мій меседж навіть не в гонитві за стерильною оригінальністю чи самобутністю. Головне — щоб текст був особистим. Щоб за ним відчувалася жива людина, а не зібраний поспіхом франкенштейн із чужих ідей.
Заглядайте на сторінку, буду щиро радий бачити вас серед читачів)
Я задумувався над подібними питаннями також. Наразі, не маю відповіді чіткої відповіді, що з цим робити. Бо дійсно досить важко бути оригінальним. Але повністю поділяю заклик до совісті)
Соболь Марина, Ото був би сеанс масової параної! :) Насправді тим, хто пише своє, нема чого смикатися. Я абсолютно спокійно сприймаю тропи та класичні омажі, але сьогоднішній екземпляр на який я натрапив — це вже якийсь новий рівень сміливості без берегів)
Ви скаргу на книгу відправили? Якщо ні, то ваш блог, то пуста втрата часу. І до чого тут комерційні чи не комерційні автори? Якщо плагіт справді є — платформа заблокує книгу. Сенс вашого блогу? У чому він полягає? І останнє. Неконфліктна людина не писатиме такий довгий блог, в якому немає НІЯКОЇ конкретики.
Дана Банні, Модерація реагує на прямий текстовий копіпаст, а не на переказ культових сюжетів з інших медіа своїми словами (тим паче коли першоджерело — гра чи фільм). Юридично тут не підкопаєшся, а от з погляду творчої етики та репутації — питання відкрите.
Сенс блогу саме в цьому: обговорити явище та межі допустимого в самвидаві, а не працювати модератором на волонтерських засадах. Якби я прагнув скандалу, то написав би ім'я великими літерами й тегнув авторку — ось це якраз і була б чиста конфліктність. Мені ж цікава думка спільноти про тенденцію, а не цькування людини (тим паче там автор топовий, а я на цьому фоні — скромний медіа-мальок).
За межами платформи навряд чи вийде переказати зав'язку цієї історії без миттєвого: «Зачекай, я це вже точно десь бачив...». Мені важко повірити, що настільки відверті збіги виникають несвідомо.
Блоги існують для думок і діалогу, а не лише для звітів про подані скарги. Якщо для вас роздуми без публічного лінчування — це «втрата часу», то ми просто по-різному дивимося на речі. І це цілком нормально. :)
Гарного дня!
Це ви ще у відео Ші контент не пірнали, там взагалі один і той самий напівзгенерований сюжет блукає від однієї генерації до іншої:)) Моя думка щодо цього... так, забагато виникло сміття, важко знайти щось дійсно цінне й оригінальне серед цього шуму. Що з цим робити? Мабуть, не підтримувати, знаходити цікавих авторів і підтримувати їх.
NinaYar, Цілком згоден: голосувати увагою та часом — найкраща стратегія. Тільки так самобутні автори мають шанс не потонути в цьому нескінченному шумі. Але навіть ШІ не так страшно, як красти цілі концепції із зав'язкою. Я багато до чого лояльний, але це якийсь особливий рівень абсурду. Інколи постає питання: а що взагалі керує цими людьми при настільки очевидних запозиченнях? Уся ця схема працює рівно доти, доки не прийде людина ззовні й не поставить два тексти поруч.
Дякую за відвертість, Олексію! Дуже чуттєвий і глибокий допис.
Розумію ваш сум, але до таких речей варто ставитися як до фонового шуму. Для багатьох це суто бізнес, а бізнес у більшості сфер (і в літературі також) тримається саме на копіюванні та масштабуванні вже працюючих рішень і брендів. Творчій людині це складно прийняти, але комерційні рейтинги та справжня авторська цінність — це абсолютно різні речі.
Головне — не втрачати власний унікальний голос і писати для своїх щирих читачів, які шукають не сурогат чи франшизу, а нові світи. Натхнення вам та наснаги!
Зодча Тіней, Ахаха) Вам також!)
Дуже цікава та глибока тема для роздумів. Згодна з тим, що межа між тропом і копіюванням сьогодні сильно розмилася. Зараз ринок рухається дуже швидко, і спокуса взяти перевірену формулу справді велика.
Але для мене література — це перш за все авторський голос та унікальна атмосфера. Навіть найпопулярніший сюжет оживає лише тоді, коли в нього вкладено власний досвід і щирість, а не просто перейменовано героїв. Дякую за допис, він чудово нагадує про важливість збереження власної індивідуальності в творчості!
Ірина Курмаєва, Дякую і вам, що розділяєте зі мною таке бачення творчості! Приємно бачити однодумців)
Підтримую Ваші спостереження, але тут діє чиста прагматика ринку, і на це є дві причини:
1️⃣Фактор читацького досвіду. Масовий читач рідко буває начитаним до рівня, щоб миттєво впізнавати першоджерела. Для більшості цей «свіжий» вторинний сюжет — дійсно нове й захопливе відкриття, тому авторка легко зриває оплески за чужу ідею.
2️⃣Поріг входження. Шаблонні, перевірені часом конструкції мозку сприймати значно легше. Я сама пишу складні, нестандартні сюжети — такі, що часом виглядають так, ніби написані з температурою під сорок. І мушу визнати: коло поціновувачів самобутнього, дивного та складного завжди дуже вузьке.
Масова аудиторія завжди обиратиме знайомий комфорт, а не сміливий експеримент. Копірка дає швидкий комерційний результат саме тому, що вона безпечна для пересічного споживача. Чи варто через це опускати власну планку? Точно ні. Пишіть своє — той, хто шукає глибину, зрештою прийде саме до Вас.
Магістр Анімарум, Дякую за такий вдумливий коментар! Абсолютно згоден із вашими тезами щодо ринку та порогу входження.
Якби авторка просто взяла знайомий концепт чи архетипи й закрутила щось своє — я б і бровою не повів, бо це нормальний творчий процес. Але тут під копірку злизана буквально вся зав'язка, сценічний рух і розстановка сил; змінили хіба що стать героїв та назви локацій. :)
Проте ваша думка щодо власної планки дуже відгукується. Писати своє, хай навіть дивне, самобутнє й не для всіх — це єдине, що насправді має сенс у довгу. Дякую за підтримку!)
Що ж тут скажеш)
Продати можна все на світі, якщо вміти це робити)
Вигадати щось абсолютно нове у наш час, на мій погляд, неможливо. Але і повністю цитувати те, що працює, не переосмислюючи це не авторська робота.
Втім, кожен як хоче, так і скаче, я давно вже не ставлю собі питання "чому" і "як це відбувається". Читаю тих, кого вважаю цікавим, чиї думки відгукуються, і, як вже збігається, тих, хто пише заради творчості, а не задля комерції. Та попри це, не засуджую жодний зі шляхів, який обрав для себе той чи інший автор, це їх справа.
Розумію Вашу думку, та навряд чи Ви тут знайдете багато однодумців, або набіжать ображені, хто побачить у цих словах себе. Тримайтеся) Гідних, оригінальних та цікавих Вам сюжетів, нехай читання приносить задоволення і наштовхує на цікаві роздуми. А все порожнє відсікайте, воно Вам не треба вже точно
Кайла Броді-Тернер, Дякую за відповідь! Я ще мушу додати, аби ви розуміли рівень: я не з тих людей, які прискіпливо ставляться до запозичень. Навпаки, не бачу в цьому нічого поганого — як у підсвідомих омажах, так і в цілком усвідомлених. Я читав книги, де бралися концепти інших поп авторів, і це були дійсно сильні роботи.
Але в цьому випадку в мене ледь очі на лоба не полізли: атмосфера, декорації, психологічний стан героїв, мотивація — усе під копірку, хіба що змінено стать персонажів та адаптовано під Україну. :) І я б ще зрозумів, якби за основу взяли просто якийсь популярний твір, але ж цей всесвіт уже буквально став поп-культурним мемом! ))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати