Фудсторітелінг  

Чому найсмачніші сцени –  це не тільки про їжу

і чому я це люблю.

 5 цікавих моментів, якими я б хотіла поділитися

Привіт, любі читачі!

Я люблю вплітати їжу в тексти. Не випадково чи заради краси — для глибини та близькості. Опис страв скорочує дистанцію, вмикає пам’ять тіла, запускає асоціації, які ми всі носимо в собі.

А ще я знаю: більшість (двоє з трьох) читає за їжею — з чаєм, кавою, вином чи чимось хрустким поруч. Ми наче на одній хвилі.

А ще цікаво:

• Середній час читання за їжею подовжується, а отже, ритуали читання з напоєм чи смаколиками стають комфортним способом “заземлитися” і створити собі мікросвято.  
• У маркетингу доведено: харчові образи підсилюють емоційний зв’язок і підвищують залучення, бо їжа — універсальна мова досвіду.  

Тому фудсторітелінг працює безвідмовно: він робить історію відчутною, майже на смак.

Це справді потужний інструмент письменника. Смакуйте!

1. Їжа як пастка

Запрошення в ресторан –  а що потім? Іуда саме на спільній вечері поцілував Христа й таким чином вказав на нього й зрадив. А ще в страві може бути отрута. Чи банальний наркотик.

«Насолоджуйся, - прошепотіла мені нарешті сексі Белла. - Він же підказав. Усі засуджені насолоджуються останнім прийомом їжі перед стратою. А потім у них буває пристрасний секс... А потім гільйотина. Мотузка. Багаття. Він може вибрати відразу всі три варіанти. Він може все. І ти не відмовиш йому ні в чому».

– Якщо ти не хочеш більше салату, принесуть суп, – сказав Стас. - Мінестроне. Може це покращить твій настрій? Спеціально для дуже примхливої італійської принцеси вигадали рецепт, ти чула цю історію?”

2. Їжа як маніпуляція

Коли вiн вибирає твою вечерю – турбота чи лагідний абʼюз?

Замовляє той, хто запросив й сплачує рахунок. Та тому, хто сидить навпроти, інколи доводиться платити незбагненно більше. І це не про тарілочниць

“- Ти вже замовив? – мені залишилося тільки дивитися, як підкочує до столика візок офіціант у сірому із золотом кителі, змішує хрумкий салат та криваві часточки помідорів, викладає віялом тонкі до прозорості скибочки підсмаженого багету, збиває й ллє зверху соус.

– Не все, – заперечив Стас. – Ти обираєш десерт – шоколадний фондан з апельсиновим льодом або крем-брюле з солоною карамеллю та кокосовим морозивом. “

3. Їжа як хабар (читачеві) Інколи це просто для задоволення. Нехай буде ще смачніше від яскравих описів, нехай біжать слинки, ви зробите собі щось пожувати разом з героями, а за цей час я затягну вас в свою історію остаточно.

“...А привіз його водій дуже цікаві речі, наприклад: сашимі з тунця та лосося, карпаччо з авокадо та цуккіні, яйця бенедикт у кошичках з артишоків, салат з кавуном та бринзою і маленькі оладки з сиром та медом. 

- Це твій звичайний сніданок чи заради мене навигадував? - не змовчала я.

- Це прокляття мого лікаря, каже, що треба таке меню вживати щодня задля здоровʼя мого пораненого серця та судин, - з дуже чемним виглядом повідомив Стас. - А оскільки поранила його ти, будеш проклята разом зі мною до скону. Їж! Не пручайся. І помремо молодими, гарними та здоровими через сто років” 

1. Їжа як памʼять

Іноді –  маркер настрою сцени. Добробуту або характеру героїв. Наприклад, Олеся та її меню з бичків в томаті, авокадо та креветок з абсентом. Їжа або її відсутність створює відповідний ситуації вайб. А ще розблоковує спогади. 

“Баба Тоня поставила на стіл миску з домашніми варениками. Вони відчайдушно парували, і нам усім стало відразу ще спекотніше. Тато з підозрою зазирнув у миску й нащось понюхав їх.

• Це із чим? З полуницею, чи що? Сто років не їв! Олесько! Іди вареники їсти!
• У мене алергія на полуницю, кролику… — млосно потяглося з гамака. — Краще чогось холодненького.”
•  

2. Їжа як секс. Без цього нікуди. Прийом іжі напряму повʼязаний з відчуттям щастя, такого самого, яке виникає під час сексу. Це прості фізіологічні потреби, задоволення яких на рівні підсвідомості сприймається як ознака виживання, більш того –  приємне. Афродизіаки та слешинг. Знаєте?

“- Можна, я ще трохи пограю? - запитав він, переривчасто дихаючи, не перестаючи пестити мене одним пальцем. - Не можу зупинитися. А ти потім зі мною... Повечеряємо незвично...

– Як? – видихнула я, вже знаючи, що погоджуся на все, дозволю йому навіть трохи більше, ніж все. У цій грі він переможе мене, вже переміг. Я не готова до такої помсти. – Повечеряємо фруктами, в нас їх багато.. – це був виноград. Не його палець…”

З любовʼю, 

Єва

P. S. Всі уривки, крім одного, з першої частини “Кричи,якщо хочеш”, яку наразі ми готуємо до друку. Хочете більше естетики до цього блогу –  прошу до мене в інсту. Там гарно й цікаво, кажуть. Є свіжа їжа знов з квіточками і трошки про гроші.