чоловіка, йому стає непереливки)

Ксана Біла “Між нами – прірва”

Твір прочитаний у рамках ініціативи Діез Алго.

Починається оповідь у майже притчевому стилі – жінка, яка чекає, і чоловік, що зникає і з’являється знову. Ніка чекає на Остапа не тому, що так треба, не тому, що обіцяла – тому, що серцем обрала його. Але є й інша жінка – Маргарита. Яка теж обрала Остапа – але не серцем, а гордощами та самолюбством. Вона не визнає поразки…

Твір дуже насичений. Настільки, що події змінюють одна одну аж надто стрімко – бо на 14 сторінках знайшлося місце для любовних переживань, військових дій, друзів, що перетворюються на ворогів і назад, численних змов, втрати пам'яті та її відновлення. Через це герої часом ставали схематичними, втрачаючи власну внутрішню логіку – як от антигероїня, чий статус, можливості і спосіб дії постійно перемикалися залежно від того, що потрібно черговому сюжетному повороту. То вона впливова особа, що розпоряджається життям та смертю інших, то раптом особисто йде вчиняти підпал, використовує владу та бізнес як хабар, щоб організувати вбивство під час операції, а потім приміряє обручку, наче до того вже вжила найнадійніших заходів для завоювання чоловіка… Якщо такою різкою зміною поведінки мала пояснюватися її психічна неврівноваженість, то мені це не здалося досить переконливим. 

Тож найсимпатичнішою лінією для мене залишалося власне кохання Ніки та Остапа. Воно здалося мені найбільш живим серед усього сюжету. 

Твір читається швидко і легко, написаний гарною, емоційною мовою. Останнє водночас інколи перетворюється на своєрідну ваду – коли і події описуються і герої висловлюються виключно сповненими пафосу афоризмами. Але твір, нагадаю, невеличкий, тож це сприймається радше як його особливість. 

Загалом у мене лишилося враження, наче прочитала розрахований на кілька сезонів захопливий серіал, стиснений до 14 сторінок.