Іноді автори змушують нас закохатися в персонажа…
а потім забирають його.
І це той момент, коли ми сидимо з книгою в руках і думаємо:
«Ні. Так не можна. Поверніть його назад.»
Я щойно опублікувала новий розділ своєї історії і зловила себе на думці, що смерть у книгах — дуже дивна річ.
Іноді вона абсолютно неочікувана і болить так, ніби це сталося насправді.
Іноді навпаки — ми відчуваємо, що герой приречений ще за кілька розділів до цього.
А буває і третій варіант.
Персонажі, яких читачі… чесно кажучи, самі хотіли б викреслити з книги, бо вони настільки дратують, що навіть їх поява на сторінках викликає бурю емоцій.
І тому мені стало дуже цікаво:
? Як ви ставитеся до смерті персонажів у книгах?
— Чи може книга залишатися улюбленою, якщо автор убив героя, якого ви полюбили?
— Чи вам подобається, коли смерть логічна і неминуча?
— Або ви з тих читачів, які хочуть щасливого фіналу для всіх?
І ще одне питання, яке мене дуже цікавить:
Чи був у вас персонаж, якого ви б самі без вагань «викреслили» з історії? ?
(І чим він вас так довів?)
До речі, новий розділ уже доступний для читання.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМожу. Вмію. Практикую.
Ірина Скрипник, Заінтригували)
Персонажі інструмент. І якщо потрібно когось вбити, щоб розкрити\врятувати\допомогти чи щось ще зробити, щоб допомогло розвитку історії, то я скажу лише одну річ: "Пане, несіть сокиру".
В мене, як приклад, книга є, де смерть та страждання - норма існування. І нічого, усім подобається)
Анастасія Чепіжко, Дякую)
Позитивно ставлюся тільки до усунення антагоністів
Світлана Турчук, Ну бачите, не тільки в кінці злодіїв вбивають.) Якщо книга якийсь сучасний роман більш про реальне життя, там трагедія, драма. То вбивати звичайних нормальних персонажів навіть треба, щоб підтвердити жанр. Але, коли цей жанр не вказано, і читач не налаштований на це. То, тут деякі занадто емпатичні особистості, напевно перестануть читати)
Я розумію, що це як у житті - частина буття. Головне, щоб для героя це не було приниженням і його смерть не була марною...
Вень Чжулун, Так, це дуже важливо. Як кажуть: "Помирати треба красиво".
До смерті персонажів у власних книгах ставлюся дуже обережно: якщо по сюжету вже така подія неминуча, то намагаюся переводити їх в категорію привидів, примар. Так з ними зберігається ще якийсь звʼязок. Щодо персонажів, яких хочеться викреслити з історії раз і назавжди - поки що такий(така) не потрапляли до моїх історій, напевно, я з тих авторів, які хочуть щасливого фіналу))
Світлана Турчук, Погоджуюся з Вами!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати