« —Горський!

   Аль здригнувся, нарешті звертаючи увагу на Олену Сергіївну. 

    —Кажу, проведи, будь ласка, Марка, до його кабінету.

    —А, так. Гаразд.–нарешті згадав він, що і є старостою про якого казала вчителька і відчуваючи як заливаються фарбою щоки.    

    Марк нарешті теж помітив його і по тому, як загорілися насторожуючими вогниками його очі, Аль зрозумів, що той впізнав його. Чорт, ще цього не вистачало.»