Повертаюся після важкого періоду в житті, коли було зовсім не до книг, не до письма й навіть не до власних історій, мабуть, саме тоді я вкотре зрозуміла, наскільки сильно ми прив’язуємося до того, що створюємо.

   Бо що змушує нас повертатися?

 До книги, яку ми не дочитали, до історії, яку залишили на паузі, до героїв, які продовжують жити десь у голові, навіть коли ми давно не відкривали файл.

  Можливо, це натхнення, а  можливо, навпаки - потреба знову знайти себе в тому місці, де колись було добре. Для мене письмо - це не лише про слова на сторінці. Іноді це спосіб зібрати себе докупи, виписати те, що не можеш сказати вголос. Створити світ, у який можна повернутися, коли власний на якийсь час стає надто складним.

  Тому я знову тут і знову хочу писати❤️

  А що змушує повертатися до книг або письма саме вас? Навіть після довгої перерви, відсутності натхнення чи складного періоду?

  І ще маленький анонс:
 Я давно виношую ідею нового роману про кохання в інтернеті. Про двох людей, які спочатку можуть бути лише іменами на екрані, повідомленнями серед ночі та голосом у навушниках. Але чи може щось, що почалося в мережі, стати справжнім почуттям у реальному житті?

Чи можливе кохання через екран? Чи можна по-справжньому закохатися в людину, яку ще жодного разу не торкався?
Мені дуже цікаво почути вашу думку. ❤️

  А поки - нові розділи вже доступні! Райан нарешті ділиться своїм минулим і відкриває Майї те, про що раніше мовчав.

Читайте за посиланням ❤️ "Якщо серце згадає раніше"