Дякую за бест! Будуть подарунки!

Мої найкращі читачі! Ви зробили мій день неймовірним з самого ранку, коли я побачила віджет бесцелери! Дякую вам за підтримку! 

"Його несподівана донька" в бестах! Тож я вирішира радувати тих, хто купив книгу і давати перші кілька днів по два розділи оновлення! Ви надихаєте мене! 

Уривок з платного розділу для тих, хто ще вагаєтьку купувати чи ні:

 

Я зупиняюся.

Гнів, страх — усе змішується з чимось іншим.

Вона не плаче.

Вона живе.

І раптом — різкий рух.

Музика стихає.

Соломія присідає, ніби вклонилась.

І швидко, майже непомітно, хапає жменю монет із капелюха саксофоніста.

Розчиняється в натовпі.

Я вже рухаюсь.

— Стоп! — кричить музикант, але запізно.

Я бачу її спину. Маленьку. Рішучу.

— Соломіє!

Вона не зупиняється.


Купуйте книгу тут! 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ліна Морель
25.02.2026, 18:55:25

Заінтригували) Підписалася!

avatar
Щастя
25.02.2026, 18:40:14

❣️⭐❤️

Інші блоги
Розмова, в якій ще не було зізнань....
У новому розділі історії стосунки Лу й Даліна змінюються. Вони стають трохи глибшими, складнішими та напруженішими водночас. Спільні тренування, допомога у складні моменти, тихі розмови після важкої практики — усе
Якщо королева без страху, то без чого тоді король?
Вітаю, любі читачі. Якщо ви чекали на знак, що слід почати читати відкладену на дальню полицю "Королеву без страху" - то ось він ;) Адже ще кілька днів (максимум - тиждень), і перша частина майбутньої дилогії буде
Ще 200 причин писати
Якби роздавали зірочки за активні блоги, то я була б у самій дупці того списку зі своєю забудькуватістю. Мала похвастатись першою сотнею переглядів свого новенького "Хамелеона", але й не зчулася, як цифра вже лізе
Рекомендація: наукова фантастика
Іноді трапляється щось таке хороше, що ним хочеться поділитися. Зазвичай є проблема його знайти. Я люблю читати уже трохи складні речі, зі складними героями, з цікавим сюжетом, з якимось несподіваним поворотом...і, звісно,
☀️❀ Хлопці (не) відступають, дівчата (не) згадують
Склавши руки на грудях та спершись плечем на збиту з дубових дощок стіну, Кельміраель задумливо стояв біля виходу з бункера. Помаранчеві очі відсторонено дивилися в небо. ... – Чого заджунджурився, козаче? – Дзен нечутно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше