Враження від "Полуничка" ч.2.
Це друга частина рецензії. Перша була ОСЬ ТУТ.
*Сам сюжет*
І якщо до цього все йшло нормально, то ось у третій частині, ти починаєш розуміти увесь жах цієї історії.
Справа у тому, що жінці набридло сидіти в барі й розмовляти зі старим знайомим. Вона вирішила вийти освіжити себе. А що, море поруч, можна і відпочити. Дітей немає, тож що нам?!
Але Андрій не спить! ОООО ні, Андрій йде за цією жіночкою і його не спинить ніщо. В нього також є сім’я, в нього також є діти й обов’язки. Але ні. Він лізе до цієї жінки. Але варто зазначити, дамочка тримається.
Він преться за цією жінкою у воду, хоч йому самому це не подобається.
*Частина під назвою гріх*
І якщо до цього ще можна було виправдати жінку. Ну так. Ви поцілувалися, згадали минуле. То ось подальше… В мене немає цензурних слів для цього жахіття. Але якщо б біль при ударі по яйцях можна було б описати, цей опис виглядав би так.
*Враження. Критика. Емоції*
Це піпець… якщо не гірше…
Скажу чесно, висказати нормально й цензурно свої почуття та емоції… складно. М’яко кажучи дуже складно.
Ти розумієш, що ця жінка - МАЛА НОРМАЛЬНУ РОДИНУ. І це прямо в тексті прописувалося! Більш того, чоловік НАМАГАВСЯ допомогти дружині, полегшити якось її стан.
Чоловік також терпів усі ці “вибрики” дружини.
Це не історія про дружину і скуфа. Це історія про жінку, що має ІДЕАЛЬНОГО чоловіка. Так, він, звичайно, не Альфа-Рембо-Перевертень. Але отой от Альфа - він вигаданий. В реальному житті його не може існувати, бо ці от альфи - парадокси на двох ніжках.
І чоловік хвилювався, коли дружина поїхала казна куди. ЦЕ ТАКОЖ ПРЯМО ОПИСАНО В ТЕКСТІ.
І зараз я хочу закрити рота усім тим, хто захоче встати на захист жінки. Аргументи на користь того, що “ну вона також людина, вона більше страждає, адже чоловік на роботі, а вона вдома!”.
Це *** не працює у цьому контексті! Це б працювало, якби це був скуф, що приходив би і грав у танчики. Зроби чоловіка з цієї історії покидьком - це буде ліпше. Так, це все ще огидна історія, як мати двох дітей власноруч за власною придур’ю зруйнувала сім’ю і пішла стрибати на *** іншого. Але цю зраду хоча б можна було зрозуміти! А тут що?
А тут чоловік весь день працює, бо в нього також є страшні питання. Бо чоловіки, в яких є дружина та двоє дітей, кожного ранку прокидаються і йдуть на роботу зі страхом! Бо в їхніх головах страшне питання: “А як проживе моя родина, якщо мене звільнять!”. Тому вони погоджуются на овертайми, вони беруть більше проектів, затримуються довше. І не тому, що вони не бажають йти додому, де дружина, що вже дістала (хоча я усвідомлюю, що є й такі родини з такими чоловіками). А тому, що вони бажають створити найліпші умови для сім’ї. І що сказала дружина чоловіку в цій історії? Дозволю собі процитувати Сергія Сергійовича, він же танковий стрімер, він же Aktep. Опускаючи матюки: “На нафіг жери, син собачий! *звук плювка* ”.
Ось це каже дружина!
Бо, знаєте, в неї було БЕЗЛІЧ варіантів того, як відпочити. Я не одружений, але я розумію, що якщо тобі вже так набридли діти - ЗДАЙ ЇХ МАТЕРІ, ЯК ТИ ЗРОБИЛА.
-
Сядь з чоловіком і проведіть ці кілька вечорів в романтиці! Посидьте вдома, подивіться кіно, поїжте морозива. Попроси його приготувати романтичну вечерю, або банально замовте аромасвічки та суші.
-
Ну окей, добре, ти втомилася від домівки. Вийдіть в ресторан! В тексті ж написано, що чоловік заробляє добре, ви не бомжуєте! Сходіть в кіно, в театр, в ресторан - усе разом.
-
Ну окей, ти втомилася від чоловіка. Скажи йому, щоб той пересидів ніч іншу у готелі і дав тобі спокій. Або поїхав до родичів кудись на день-два. Сама посидь вдома, поїж морозива.
-
Окей!!! Ти втомилась і від чоловіка, і від домівки - залиши чоловіка вдома, сама піди погуляй у місті!
НОУ НОУ НОУ. Ми так не будемо! Мирного рішення не буде! Ми поїдемо наставляти рогів! А ви поставте себе на місце чоловіка! Просто от встаньте в його позицію!
“Я пашу на роботі, заробляю. Допомагаю дружині як можу, не лінуюсь. Слухаю її, розумію її. Коли вона влаштовує скандали - я мовчу і не провокую її. Коли вона ображається, хай вже з тим чоловічим его - сам прийду та вибачусь!”
І тут ви з’ясовуєте, що ваша дружина зрадила, розбивши сім’ю З ДВОМА, ХАЙ ЇХ, ДІТЬМИ.
Просте питання: “За що? Що я, як чоловік, зробив не так? Де недогледів?”.
Я просто, читаючи третій розділ, вже просив, сподівався, що в море поруч вдарить блискавка і гг не переживуть її. І історія закінчиться просто на трегедії, а не на зраді. Ні!!!! Це було б занадто добре!
*Особливий біль*
Особливо боляче стає, коли ти розумієш потенціал, який ця історія вбила. Ви просто уявіть! Цю історію можна було подати як: “Як чоловік з дружиною борються та перемагають кризу в родині!”. Або ж “Вплив стресу на людей і як його перебороти”. І це були б неперевершені історії! А тепер… Після четвертої частини… Ця історія максимум може закінчитися справедливо, але не добре.
Це якщо на хатинку, де сидить пара зрадників, БОІНГ впаде!
Але це буде просто справедливо - зрадив - подохни! Та аж ніяк не добре, бо залишеться ще 2 розбиті сім’ї, де є діти, які вже точно не винні в тому, що їхній мамі диню напекло!
Єдине, що я от, посидівши й подумавши, можу придумати - це якщо той чоловік, що залишився з двома доньками, а також та жінка, що також залишилася з дітьми (дружина Андрія) - знайдуть одне одного і покохають одне одного. А ця пара зрадників закінчить життя від передозування десь під мостом, на морозі, на вокзалі з картонкою “подайте, мені нічого їсти”. Ось саме цього вони й заслуговують.
І якщо чесно, я дуже сподіваюся, що автор прочитає цю рецензію, і зрозуміє ту історію, БЕЗ РОЖЕВИХ ОКУЛЯРІВ, яку він створив.
*Висновки*
Як я вже казав вище, Букнет знав різні історії. І я також читав історії про зради від інших авторів. Але “Полуничка”... Це щось на іншому рівні…
Чому вчить ця історія?
Підтримуй дружину, не підтримуй - похрін, вона все одно зрадить! Цьому?
Не заводьте дітей, бо закипить мозок і хтось піде зраджувати? Цьому?
Ця історія несе виключно деструктив! В чому тут романтика? Ну йопта розкрийте мені, дурню, очі. ДЕ. ТУТ. РОМАНТИКА? Що тут романтичного?
В 4 частині вона спить з іншим і згадує дитину! Я не жінка, і я не уявляю, що в мене хтось буде “шкіряну шпагу пхати”, але я поставив себе на місце цієї жінки… Я б в тому морі б після цього і втопився б…
І навіть якщо з’ясується потім по плину історії, що чоловік там, припустимо, взагалі покидьок ще той, в і нього лічильник зрад - більше тисячі. Що його фото висить на дошці “Герой ЗПШС” (Захворювання, що передаються статевим шляхом). Це не виправдає жінку! Бо вона в той момент про це не знала і вона свідомо йшла на зраду, а не на помсту. Та і що тоді вийде? Що дві маленькі дитини просто живуть поруч з 2 покидьками?
Крч, явтомився…
Висновок: “Полуничка” - це зла й огидна історія, що немає абсолютно нічого гарного в собі, а несе виключно деструктив і шкоду для роду людського. В історії немає нічого романтичного, а головна героїня викликає лише настільки огидні почуття та відчуття, що ти читаєш і просто подумки просиш автора впустити метеорит на неї. Я нікому не рекомендую цю історію в тому вигляді, в якому вона зараз є.
І я випускаю цю рецензію на незавершений твір лише тому, що маю дрібнесенький відсоток сподівань на те, що автор, прочитавши це, передумає писати сюжет так, як він йде. Передумає романтизувати зраду в ГАРНІЙ І ЧУДОВІЙ родині, в якій ЖОДЕН член родини не заслуговує на таку відбиту матір\дружину.
І повторюся, хтось знову може сказати, що це - “Просто розвага!”
Але я так не вважаю. Я вважаю, що аби покращити світ, ми маємо говорити і висвітлювати щось добре. А якщо вже і пишемо про зради, то це має піддаватися засудженю, висміюванню і піддаватись ненависті. Щоб у людей, що читають такі історії, підсвідомо закрадалася думка, що зрада - це страшний злочин. А не “а я просто хотіла\хотів відпочити від рутини й дітей”.
Усього, блін, найкращого...
Upd. 30/05/26
Вийшла, як я розумію, ця полуничка повністю... Принаймні там у п'ятій частині стояло слово "Кінець", та і історія, як на мене, вже закінчена. Якщо я помиляюся - дайте плз знати.
Ну що... Прочитав я ту п'яту частину... І... Не знаю... Шкода витрачених сил, емоцій та часу на це. От справді, якщо читати Полуничку залпом перші 4 частини, я вам гарантую, якщо усе добре з "моральним компасом" та кукухою - п'яте місце буде палати як навтобашта. А п'ята частина... Я розчарован... Але я спеціально підкреслюю, бо дехто або читати невміє, або читає виключно парні рядки: ЦЕ МОЯ ОСОБИСТА ДУМКА. ХАЙ АВТОР ПИШЕ ЯК ПИШЕ, Я НІКОГО НЕ ВЧУ ТА НЕ ПОВЧАЮ. І СВІТОВИХ ПИСЬМЕННИКІВ ПРИВОДИТИ НЕ ТРЕБА.
Я ніяк не критикував автора. Перечитайте це знову. Я говорив виключно про НЕзавершенний твір з 4 частин. Вийшла 5, а тому - новий висновок.
Висновок 2 (з 5ою частиною): Історія не зла, вона просто... Огидна та Нудна. Просто навіть нудна, бо після 4 частин, 5 вас розчарує. Чому? Ну... Виявилось, що яка жінка - такий і чоловік. Типу... "Якщо ти коза - то він козел і навпаки". І все... Ну типу справді, це все. В історії більше нічого немає... Тобто без 5 частини, як на мене, історія емоційно була ліпша. Так, вона була зла та огидна, але це хоч щось. З фіналом - нуль. Ну типу...
Типу розумієте... Чи буває так у житті? Буває. Але як на мене - це нудно.
Хз, комусь може і сподобається:
"Як дружина наставляє роги чоловіку за те, що той раніше наставив їй роги."
ПАХПАХП, я виклав сюжет в 1 реченні... Втім, якщо читач є, якщо комусь подобається - ну що вже тут сказати... Є і є.
І так, наостанок, я мушу сказати кілька речей.
1 - я зміню назву з "рецензія на" на "Враження від". Бо це справді не рецензія, а мої особисті враження. Тут мене правильно виправили, я згоден.
2 - згоден. Не варто було робити обзор на незавершенний твір. Так, як казали тут в коментарях - не заборонено, а отже можна. Але! Після неймовірних 4 частин (в негативному плані, звичайно. Так я ще не горів. Негативні емоції також емоції) я був вмотивований на цей обзор. Після 5 частини - мені шкода витрачених сил, нервів, емоцій, часу... Я розчарован (моє особисте враження, йдіть дисклеймери перечитуйте)
3 - там хтось писав, що після цієї історії на автора робили утиски. Хоч я особисто на бачив, та я й не Око Саурона - всього можу і не бачити. А тому. Якщо хтось утискав автора - мені шкода, я співчуваю. От що-що, а людину від твору я особисто вмію відділяти. Звичайно, що не всі так вміють.
На цьому усе - усього найкращого!
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПідписуюсь під кожним вашим словом, Марку! Біль від прочитаного неймовірний, і ваша реакція абсолютно виправдана. Я теж за чесність і повагу у шлюбі, тому поведінка героїні викликає лише обурення. Але знаєте, що найсумніше? У реальному житті за таким сценарієм здебільшого діють саме чоловіки. Жінка віддає всю себе: береже дім, виховує дітей, стає надійною опорою, а в результаті чує, що вона "згасла", і чоловік іде шукати пристрасті на стороні. Ця книга — яскраве нагадування для всіх, як легко егоїзмом зруйнувати те, що будувалося роками. І незалежно від статі, зрада — це завжди слабкість і егоїзм. Фінал із Боїнгом або життям під мостом для таких персонажів — саме те, що треба! Дякую за крутий відгук!
Марк Лис, ✨❤️✨
Скоро пан Лис візьмеця засуджувати усі оповідання, де є убивства.
"Убивство - немає виправдання за будь-яких обставин.
Якшо ти опишеш, що убив муху, кліща чи огурєчну маску,
то горіть тобі в пеклі!
Бо ти пропагандон і пропагандуєш насіліє у смерть! Це ж діти можуть читати, які цінності ми їм прививаємо, га?"
Нашо ж убивать муху, яка лізе по обличчю, та ще й сковородкой? Можна ж сказать - киш, зараза і легко махнуть рукой або дихнуть громко. Убійци
Грудна Жаба, Пані Жаба, я вас зацитатю. Розкішна фраза
Як стає цікаво, коли підіймається питання моралі творів) Я була здивована дещо інфантильним сприйняттям літератури нібито дорослих людей.
Тобто ось тут - ми читаємо про мафіозі, які вбивають на ліво і на право, мало не гвалтують гг і потім це закінчується, блд, коханням - то тут жодних претензій нема. Тут фентезі, де гг- дракон ( чи не дракон) також всіх спалює, кого бачить, а потім - хоба, і кохання і вона його відродила , а він ж був такий вразливий хлопчик в глибині душі, тільки ніхто не бачив. Чи тройнічки і більше - де у всіх таке кохання і жодних ревнощів.
То ось ці абсолютно нелогічні і притягнуті за вуха сюжети, які паразитують на примітивних інстинктах, ні в кого питань не викликають. Там з мораллю все гаразд і взагалі, воно ж розважальне.
Дієз Алго, Але як справа торкається більш реального світу. Наприклад, подружньої зради - то всі одразу роблять вигляд " фуфуфу, таке писати не можна, це прочитають діти" ніби ці діти в реальному житті не бачать розлучених дорослих ( можливо, й власних батьків), не чують про зради і це для них така загадка, така травмуючи психіку обставина, яка навчить їх поганого. Коли в якомусь творі гг раптом не ідеальний, скоює помилки. То це прям треш якийсь.
Я так скажу: неправильно - це моделювати нелогічні ситуації, які неможливі в житті. Давати приклад, який не працює. Типу - він аб'юзер, який мене б'є, але я просто буду дуже слухатись і він побачить мою душу і покохає і перестане бити. Або - я пересплю з першим-ліпшим, навіть імені не питаючи - і це буде початок великого кохання.
Якщо твір компенсаторний, якщо він більше рольова гра, - то я такі твори виділяла б в окремий жанр. Бо він нічому не вчить, він нереальний і чисто " відпочинковий", нехай буде це слово.
А якщо описуються психологічно реальні речі, з логічними наслідками і висновками - то це саме література, яка моделює життя.
Відкрийте трішки вікно. Або це проплачена промо акція "полунички", щоб добавити популярності. Ну серйозно автор книги не перед ким не має виправдовуватись. І там тільки початок. На даний момент 9 сторінок. Він так пише, він так бачить. В вас інші погляди, ну так ця книга не для Вас. Це виключно моє бачення. Всім цьомки
Насправді, такий емоційний блог міг бути написаний автором не просто так.
Він колись жив, працював, кохав, піклувався про свою половинку, пилинки з Неї здував, усим забезпечував. А Вона оказалась зрадницею. Він дуже переживав з приводу розставанія. Але ж Він – правий, бо зрадила – Вона. Це непростітєльно. Розтаваніє неізбєжно. Конєц. Крапка.
І тут на очі попадається цей низькоморальний твір Полуничка. Емоції загорілися старими і новими фарбами. Бо цей твір зазіхає не на що небуть, а на правоту блогера. Цей твір ставе під сумнів те, що Він колись поступив правильно, і не зробив помилки.
Отаке могло бути. Або й є.
Марк Лис, анозогнозія
Цей твір в мене теж в бібліотеці, але ж там 9 сторінок тільки?) Думаю, такі висновки робити зарано.
Література, безумовно, має пропагандистський бік. Але він не єдиний. Не всі хочуть читати твори, де герой/героїня вчинили правильно, щоб надихатися їх прикладом. У кожного є свій цвинтар неправильних рішень або притлумлених бажань - коли зробив як правильно, хоч хотілося інакше. І твори, які описують життєві ситуації, загалом потрібні.
У Стругацьких в одному творі є фраза " письменник нічому не вчить, він тільки показує те, що є" А читач дивиться і робить висновки сам.
Є дитячі твори - там потрібний позитивний приклад і мораль.
Є "розважальні" твори - які плюють на мораль, логіку, психологічну достовірність і взагалі на все, крім еротичної частини. Це взагалі не твори в літературному сенсі.
А є твори, де герої вчиняють неправильно і отримують наслідки своїх рішень. Але не в плані "метеорит на їх голови" - бо оце якраз і є недостовірно.
Олеся Тиха, Ага, гарна відповідь. Шкода, що притягнена за такі вуха!
Я засуджую Сада не через те, що він заснував садизм. А через сам зміст твору. І саму авторку я не засуджую, перечитайте першу частину рецензії. Засуджується сам твір.
Завжди думала, шо кожен сам вибирає що і про кого йому писати.
Шо це за фігня, робити морально-етичні наставлення автору? Повчати його, як мають поступати гг в його світі, бо в цьому критик бачить пропаганду, яка за його високим морально-етичним вихованням, не мусить мати місця в літературі.
Треш якийсь.
То ще Іванка культурно відповідає вам.
Еллі Мун, Дякую за коментар, погоджуюсь з Вашою думкою. Але назву книги краше не пишіть, бо ще й до Вас поліція моралі завітає :)
Тобто, головна героїня пресувала свого (з першого погляду) адекватного чоловіка, бо заздрила йому, і через це втомилася? Потім зробила висновок, що перевиховати в неї не вийде, і тому поїхала.
Не моралофаг, тому засуджувати героїв,і тим паче автора не буду, але до себе б такого відношення не хотів би(ʘᗩʘ’)
Якщо відкинути змістовну та емоційну складову, то сам текст написано доволі непогано, і у автора гарна подача ฅ^•ﻌ•^ฅ
Я зрозуміла одне: якщо колись на героїню впаде метеорит, читачі одразу знатимуть, хто його замовив ♥
Тут відчуваються справжні емоції та небайдужість. Навіть якщо зараз ви готові судити половину персонажів, я в захваті від того, що історія змогла САМЕ ВАС так зачепити) Заздрю авторці)))
Дивно, але це справді працює. Вже кажу як людина, яка вивчала маркетинг: настільки емоційних рецензій я ще не читала)) Після такого розбору мені вже цікаво, що саме ви пишете у своїх книгах ♥
Цікаво-цікаво)))
Марк Лис, ♥ ♥ ♥
Якщо дозволите, я теж вставлю свої 5 копійок. Перше — я не хочу образити автора, це суто моя думка. Друге — вибачте, але мені дивно, чому на старті публікації ви не поставили обмеження. У мене обмеження стоять навіть тоді, коли є якась одна неприємна сцена, а ви, напевно, розуміли, що там є важка тема для дітей. Обмеження — це не тільки про еротику, їх ставлять і на соціально важкі теми. Третє — повністю згодна щодо зрад: це, на мою думку, неприпустимо. Виправдань цьому бути не може, по типу: «Я втомилась» чи «Я зустріла перше кохання». По-моєму, легше просто лишити дітей на вечір із чоловіком і піти відпочити, а не чинити ось таким способом.
Олеся Тиха, Це моя думка . Бачу у вас з нею проблеми .А діти хіба мають вибір, що читати у школі?
Я, звісно, не читала, але зацікавилася. Треба самій почитати й зробити відгук з точки зору жінки)
Дієз Алго, ок
Я не читала текст і бачу його, наразі, необ'єктивно, суто з Вашої точки зору. Я прочитала всі скріни і Вашу думку і поділяю її. Для мене зрада не має виправдання за будь-яких обставин. Поганий шлюб -- йди і створюй нові стосунки. Гарний шлюб — про зразу і не думатимеш. Маєш бажання виправити щось у стосунках чи сексуальному плані — говориш ротом із партнером. І, звісно, не всі готові до розмов, не всі готові до змін. Але, якщо це потрібно вам обом — зміни будуть. Якщо ні — стосунки завершуються, і обоє рухаються далі. Це якщо сухо і чесно. Діти — не аргумент продовжувати стосунки, що не мають сенсу, почуттів і бажання. Це насилля над собою, партнером і тими самими дітьми, заради яких "буцімто" стосунки і зберігаються. Діти не оцінять такої жертви, навпаки — нестимуть її у власні стосунки, коли подорослішають. Питання: кому воно треба?
Щодо "розважального" контенту: ступінь тієї ж розваги у кожного своя. Хтось вважає і таку подачу розважальною. Я у їх шузах не ходила (на щастя, чи на жаль, все ж схиляюсь до першого), тож, тут об'єктивно говорити не можу.
Грудна Жаба, Це супер, у найкращих дівчат завжди найкраща скромна самооцінка :). З чим я Вас і вітаю!
Пане Лис. Чоловік в неї, якщо й ідеальний - то, хіба, ідеальний Алєнь.
Тому цілком очевидно, що ця "дружина" його зрадила. Бо зраджувати "алєню" - це природній хід подій. Це як падіння дозрілого яблука під силою земного тяжіння. Неминучий процес.
Стосовно зрад - то я вважаю, що ВІРНІСТЬ - це ПИТАННЯ ВЛАСНИХ ПРИНЦИПІВ, А НЕ ОБСТАВИН.
В нас в країні в шлюб нікого насильно не тягнуть, руки не виламують - тому думати потрібно було ДО ТОГО - як одружуватися чи виходити заміж. А після того - всі виправдання зрад сльозливими важкими обставинами - це просто ГНИЛИЗНА ТА ЛИЦЕМІРСТВО.
Мені більше імпонує, коли людина не виправдовує свої зради - а просто визнає їх як факт і прояв своєї слабкості. Це принаймні чесно. Помилятися і проявляти слабкість може кожен. Просто не потрібно робити з цього банального злягання - "поклик серця", "любофф" чи щось подібне.
А стосовно оповідання - не бачу нічого в ньому поганого - це літературний твір. Який має спонукати до роздумів та певних висновків. А висновки в кожного будуть свої.
Іванка Сокіл, Тому я і пишу рецензії лише на твори, які мені сподобались :). А якщо берусь за розбір, то, як правило, достатньо 5-6 глав щоб вказати автору на недоліки у цих аспектах. Такий розбір я надаю лише в приватних переписках у месенджері.
Свого часу пан Лис удостоївся такого розбору :), тож він тепер знає на що мінімально звертати увагу і над чим ще треба працювати.
Ого, Вас зачепило. Якщо що, ця історія не про романтизацію зрад, але Ви як чоловік, при тому, припускаю, доволі молодий, навряд зможете розгледіти в ній щось інше)) в будь якому випадку, я Вам дякую за Вашу думку і застереження для майбутніх читачів. Мені жодним чином не хочеться, щоб у когось це чтиво, на мій погляд доволі невинне, викликало такі бурхливі негативні емоції. Ви читали Ірвіна Уелша "Бруд"? Ну, це я до того, що не всі герої та сюжети мають викликати схвалення)
Грудна Жаба, )))))
Розумію Ваше емоційне обурення... Ви надзвичайно точно та без прикрас підсвітили весь деструктив ситуації: зрада у родині, яка за всіма ознаками мала б бути благополучною, справді викликає у читача глухий протест і бажання побачити справедливу кару. Дякую Вам за такий сильний і відвертий розбір.
Проте, якщо поглянути на цю історію з погляду того, що автор є деміургом власного світу, мені здається, тут свідомо закладено складнішу пастку. Якби чоловік був класичним покидьком, історія моралі була б надто простою та передбачуваною. Натомість автор, схоже, вирішив розпакувати тему з іншого, значно складнішого кута: нам пропонують дослідити значно страшніший феномен — чому людина власноруч нищить те, що для інших зі сторони виглядає ідеальним.
Оскільки твір ще не завершений, думаю, що цей накопичений деструктив потрібен автору як інструмент для глибокого фінального катарсису чи демонстрації невідворотності наслідків. Дякую за Ваш гострий погляд, ця рецензія спонукає до глибоких роздумів.
З цікавістю спостерігатиму за Вашими подальшими розборами!
Магістр Анімарум, Та не є та родина благополучною згідно опису . Там серйозні психологічні проблеми - і з чоловіком, і з дружиною
Флоберу повезло, що помер. Але спершу теж понаписував.
Олеся Тиха, Ви знаєте, можливо я Вас здивую... В мене немає "списку на розстріл", в мене ніде немає "архіву мерзенних книжок". В мене не загорається червона лампа і не починає грати "go go power rangers" коли хтось пише подібне.
Я лисиця проста - що знайшов, що прочитав, про те й написав.
Як хто відноситися буде - не моя справа.
Залишив коментар, щоб завтра все це перечитати ₍^. .^₎⟆ ✧
Кіт Анатолій, Ой, краще не треба))
Ну з опису сім'ї явно іидно, що нічого нормального в ній нема і їм вкрай треба розлучитися. У вас нема сім'ї, тому ви так легко пропагуєте жити в такому пеклі іншим. Таку "кризу в родині" треба долати саме розлученням. Ваша пропаганда терпіти до скону нікуди не годиться. в наш час люди можуть бути щасливими, навіть якщо для цього доведеться розлучитись.
Іванка Сокіл, Уявляю, як вони в цій історії розійдуться щирими друзями....
Якщо вам спаде на думку робити ще рецензію на якусь історію, то я дуже прошу не робити на мої. Бо рецензія у вас така грунтовна і структурована, що я боюся не пережити цього розносу)))
Рецензія сподобалася, ви зробили не маленьку роботу☺️
Агнія Бурне, Ну тоді Вам нічого боятися!
Бо історія, що на рецензії - брудна в корінні. Якщо Вам немає чим зайнятись у вечір п'ятниці, Ви перечитайте коментарі в цьому! блозі. Ви зрозумієте, чому я бомблю.
А якщо у Вас сімейні цінності - тема недоторкана, то боятися Вам нічого. Бо головне в творі, як на мене, це ідея!
Ого! То ви не тільки в книгах пишете з розмахом)))
Оксана Павелко, Хех)
Ну вже як є))
Просто історія ця непогано так підпалила мені одне м'яке місце! Я й не витримав))
Але з автором я начебто домовився... Та якщо навіть і знесуть це, не шкода.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати