Рецензія на "Полуничка" ч.2.

Це друга частина рецензії. Перша була ОСЬ ТУТ.

*Сам сюжет*

І якщо до цього все йшло нормально, то ось у третій частині, ти починаєш розуміти увесь жах цієї історії.

Справа у тому, що жінці набридло сидіти в барі й розмовляти зі старим знайомим. Вона вирішила вийти освіжити себе. А що, море поруч, можна і відпочити. Дітей немає, тож що нам?!

Але Андрій не спить! ОООО ні, Андрій йде за цією жіночкою і його не спинить ніщо. В нього також є сім’я, в нього також є діти й обов’язки. Але ні. Він лізе до цієї жінки. Але варто зазначити, дамочка тримається.

Він преться за цією жінкою у воду, хоч йому самому це не подобається. 

*Частина під назвою гріх*

І якщо до цього ще можна було виправдати жінку. Ну так. Ви поцілувалися, згадали минуле. То ось подальше… В мене немає цензурних слів для цього жахіття. Але якщо б біль при ударі по яйцях можна було б описати, цей опис виглядав би так.

*Враження. Критика. Емоції*

Це піпець… якщо не гірше…

Скажу чесно, висказати нормально й цензурно свої почуття та емоції… складно. М’яко кажучи дуже складно.

Ти розумієш, що ця жінка - МАЛА НОРМАЛЬНУ РОДИНУ. І це прямо в тексті прописувалося! Більш того, чоловік НАМАГАВСЯ допомогти дружині, полегшити якось її стан. 

Чоловік також терпів усі ці “вибрики” дружини.

Це не історія про дружину і скуфа. Це історія про жінку, що має ІДЕАЛЬНОГО чоловіка. Так, він, звичайно, не Альфа-Рембо-Перевертень. Але отой от Альфа - він вигаданий. В реальному житті його не може існувати, бо ці от альфи - парадокси на двох ніжках.

І чоловік хвилювався, коли дружина поїхала казна куди. ЦЕ ТАКОЖ ПРЯМО ОПИСАНО В ТЕКСТІ.

І зараз я хочу закрити рота усім тим, хто захоче встати на захист жінки. Аргументи на користь того, що “ну вона також людина, вона більше страждає, адже чоловік на роботі, а вона вдома!”.

Це *** не працює у цьому контексті! Це б працювало, якби це був скуф, що приходив би і грав у танчики. Зроби чоловіка з цієї історії покидьком - це буде ліпше. Так, це все ще огидна історія, як мати двох дітей власноруч за власною придур’ю зруйнувала сім’ю і пішла стрибати на *** іншого. Але цю зраду хоча б можна було зрозуміти! А тут що?

А тут чоловік весь день працює, бо в нього також є страшні питання. Бо чоловіки, в яких є дружина та двоє дітей, кожного ранку прокидаються і йдуть на роботу зі страхом! Бо в їхніх головах страшне питання: “А як проживе моя родина, якщо мене звільнять!”. Тому вони погоджуются на овертайми, вони беруть більше проектів, затримуються довше. І не тому, що вони не бажають йти додому, де дружина, що вже дістала (хоча я усвідомлюю, що є й такі родини з такими чоловіками). А тому, що вони бажають створити найліпші умови для сім’ї. І що сказала дружина чоловіку в цій історії? Дозволю собі процитувати Сергія Сергійовича, він же танковий стрімер, він же Aktep. Опускаючи матюки: “На нафіг жери, син собачий! *звук плювка* ”.

Ось це каже дружина!

Бо, знаєте, в неї було БЕЗЛІЧ варіантів того, як відпочити. Я не одружений, але я розумію, що якщо тобі вже так набридли діти - ЗДАЙ ЇХ МАТЕРІ, ЯК ТИ ЗРОБИЛА. 

1. Сядь з чоловіком і проведіть ці кілька вечорів в романтиці! Посидьте вдома, подивіться кіно, поїжте морозива. Попроси його приготувати романтичну вечерю, або банально замовте аромасвічки та суші.

2. Ну окей, добре, ти втомилася від домівки. Вийдіть в ресторан! В тексті ж написано, що чоловік заробляє добре, ви не бомжуєте! Сходіть в кіно, в театр, в ресторан - усе разом.

3. Ну окей, ти втомилася від чоловіка. Скажи йому, щоб той пересидів ніч іншу у готелі і дав тобі спокій. Або поїхав до родичів кудись на день-два. Сама посидь вдома, поїж морозива.

4. Окей!!! Ти втомилась і від чоловіка, і від домівки - залиши чоловіка вдома, сама піди погуляй у місті!

НОУ НОУ НОУ. Ми так не будемо! Мирного рішення не буде! Ми поїдемо наставляти рогів! А ви поставте себе на місце чоловіка! Просто от встаньте в його позицію!

“Я пашу на роботі, заробляю. Допомагаю дружині як можу, не лінуюсь. Слухаю її, розумію її. Коли вона влаштовує скандали - я мовчу і не провокую її. Коли вона ображається, хай вже з тим чоловічим его - сам прийду та вибачусь!”

І тут ви з’ясовуєте, що ваша дружина зрадила, розбивши сім’ю З ДВОМА, ХАЙ ЇХ, ДІТЬМИ.

Просте питання: “За що? Що я, як чоловік, зробив не так? Де недогледів?”.

Я просто, читаючи третій розділ, вже просив, сподівався, що в море поруч вдарить блискавка і гг не переживуть її. І історія закінчиться просто на трегедії, а не на зраді. Ні!!!! Це було б занадто добре!

*Особливий біль*

Особливо боляче стає, коли ти розумієш потенціал, який ця історія вбила. Ви просто уявіть! Цю історію можна було подати як: “Як чоловік з дружиною борються та перемагають кризу в родині!”. Або ж “Вплив стресу на людей і як його перебороти”. І це були б неперевершені історії! А тепер… Після четвертої частини… Ця історія максимум може закінчитися справедливо, але не добре.

Це якщо на хатинку, де сидить пара зрадників, БОІНГ впаде!

Але це буде просто справедливо - зрадив - подохни! Та аж ніяк не добре, бо залишеться ще 2 розбиті сім’ї, де є діти, які вже точно не винні в тому, що їхній мамі диню напекло!

Єдине, що я от, посидівши й подумавши, можу придумати - це якщо той чоловік, що залишився з двома доньками, а також та жінка, що також залишилася з дітьми (дружина Андрія) - знайдуть одне одного і покохають одне одного. А ця пара зрадників закінчить життя від передозування десь під мостом, на морозі, на вокзалі з картонкою “подайте, мені нічого їсти”. Ось саме цього вони й заслуговують.

І якщо чесно, я дуже сподіваюся, що автор прочитає цю рецензію, і зрозуміє ту історію, БЕЗ РОЖЕВИХ ОКУЛЯРІВ, яку він створив.

*Висновки*

Як я вже казав вище, Букнет знав різні історії. І я також читав історії про зради від інших авторів. Але “Полуничка”... Це щось на іншому рівні…

Чому вчить ця історія?

Підтримуй дружину, не підтримуй - похрін, вона все одно зрадить! Цьому?

Не заводьте дітей, бо закипить мозок і хтось піде зраджувати? Цьому?

Ця історія несе виключно деструктив! В чому тут романтика? Ну йопта розкрийте мені, дурню, очі. ДЕ. ТУТ. РОМАНТИКА? Що тут романтичного?

В 4 частині вона спить з іншим і згадує дитину! Я не жінка, і я не уявляю, що в мене хтось буде “шкіряну шпагу пхати”, але я поставив себе на місце цієї жінки… Я б в тому морі б після цього і втопився б…

І навіть якщо з’ясується потім по плину історії, що чоловік там, припустимо, взагалі покидьок ще той, в і нього лічильник зрад - більше тисячі. Що його фото висить на дошці “Герой ЗПШС” (Захворювання, що передаються статевим шляхом). Це не виправдає жінку! Бо вона в той момент про це не знала і вона свідомо йшла на зраду, а не на помсту. Та і що тоді вийде? Що дві маленькі дитини просто живуть поруч з 2 покидьками?

Крч, явтомився…

Висновок: “Полуничка” - це зла й огидна історія, що немає абсолютно нічого гарного в собі, а несе виключно деструктив і шкоду для роду людського. В історії немає нічого романтичного, а головна героїня викликає лише настільки огидні почуття та відчуття, що ти читаєш і просто подумки просиш автора впустити метеорит на неї. Я нікому не рекомендую цю історію в тому вигляді, в якому вона зараз є.

І я випускаю цю рецензію на незавершений твір лише тому, що маю дрібнесенький відсоток сподівань на те, що автор, прочитавши це, передумає писати сюжет так, як він йде. Передумає романтизувати зраду в ГАРНІЙ І ЧУДОВІЙ родині, в якій ЖОДЕН член родини не заслуговує на таку відбиту матір\дружину.

І повторюся, хтось знову може сказати, що це - “Просто розвага!”

Але я так не вважаю. Я вважаю, що аби покращити світ, ми маємо говорити і висвітлювати щось добре. А якщо вже і пишемо про зради, то це має піддаватися засудженю, висміюванню і піддаватись ненависті. Щоб у людей, що читають такі історії, підсвідомо закрадалася думка, що зрада - це страшний злочин. А не “а я просто хотіла\хотів відпочити від рутини й дітей”.   

Усього, блін, найкращого...