Книга знову в продажу!

Ця красуня знову в продажі, повністю завершена!
Палка історія про двох людей, які спочатку ненавиділи одне одного, а потім знайшли прихисток одне в одному. 

Охоронець для грішної доньки -- читати тут=)

— Що ти тут робиш, Золотоволоско?

— Надворі злива, може, впустиш мене спочатку? Я вся змокла! Ідіот, — просичала я, впершись поглядом у його холодні сталеві очі.

— Попроси чемно, Єва.

— Будь ласка...

— Що? Я не розчув.

— Будь ласка! — майже вигукнула я, тремтячи чи то від холоду, чи то від його близькості.

— Боже, я б завжди хотів слухати ці твої благання... — видихнув Дмитро, але замість того, щоб відступити, він схопив мене за талію і втягнув усередину, притискаючи спиною до зачинених дверей.

— Ти вся дрижиш, Золотоволоско. Тобі холодно? Чи ти просто боїшся того, що я зроблю, коли ми залишимося наодинці?

Я хотіла в’їдливо відповісти, але слова застрягли в горлі, коли він нахилився до мого вуха:

— Сьогодні ти будеш благати не тільки про те, щоб зайти всередину.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
25.02.2026, 19:12:22

❣️❣️❣️

Джоанна Вейн
25.02.2026, 19:13:50

Ромул Шерідан, =)

avatar
Ганна Літвін
25.02.2026, 18:28:16

❤️❤️❤️

Джоанна Вейн
25.02.2026, 19:10:16

Ганна Літвін, =)

Інші блоги
❤️ візуали до відьмочки❤️
Сама трішки скучила за картинками , тож і вам треба показати, Книжечка тут З теплом ❤️
Я починаюча письменниця...
Я люблю писати і в моїй голові часто зароджується купа ідей для книжок, частіше за все ці ідеї ніколи не потрапляють на папір. Це не перший раз я пробую написати книгу, ні, до цього було багато стартів які не дійшли свого
Без марафонів і подвигів
Любі мої, я нікуди не зникав — просто мовчки відійшов у тінь. Настільки виснажився, що не мав сил навіть повідомити про паузу. Організм чемно сказав: «Стоп». І я вперше за довгий час його послухав. Три тижні відпочинку
До кінця знижки лишилося менше години...
Люблю цю запальну парочку ♥️ Опиняємося у величезній залі, декорованій квітами й золотом. Нік увесь час тримає мене в обіймах, а я, здається, вже починаю до цього звикати. — Не соромся, — тихо мовить, коли
Смарагдова пташка
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше