У мене зараз неписун. Не знаю, що з цим робити. Здається я перегоріла внутрішньо. Як ви могли зрозуміти, моя книжка,, Одержима сексом '' наразі в стані ознайомчого фрагменту. Я не знаю, коли зможу її дописати.
Я продовжую читати книжку Мар Тен,, Темні лінії ''. Це все. Не розумію, що робити далі. Чи варто писати й публікувати власні книжки? Вперше з таким зіткнулася. Хочу здатися. Просто здатися. Бо те, про що так прагну писати це оголення жіночої душі. Те, про що зазвичай не пишуть. Про поєднання нечистої сили і субкультури. Про те, що залишиться після того як нас не стане.
Те, що жінка здатна сама зцілити себе, не чекаючи на допомогу. Тим більше на чоловіка. На жаль
А ви спробуйте просто жити! Справді, це значно більше, ніж будь-що інше! Як краще хто ж зможе сказати, це саме ваше життя. Іноді здається, що робити щось нема сенсу, іноді сенс саме в тому, що хоча б щось робити.
Ви не перегоріли як автор. Ви просто дійшли до тієї точки, де писання перестає бути «контентом» і стає оголенням власної душі.
Те, про що Ви хочете писати — не легке фентезі й не красива казка. Ви торкаєтеся тем, яких багато хто боїться: жіночої темряви, внутрішньої сили, залежностей, самозцілення, болю, який не рятує чоловік. І саме тому Вам зараз так важко. Бо Ви не вигадуєте історію — Ви проживаєте її всередині себе.
І те що Ви на знаєте,що писати далі, не означає, що Ви втратили талант. І тим більше не означає, що треба здаватися. Іноді психіка просто просить тиші, щоб витримати все те, що ми через себе пропускаємо
Ваша книжка може бути незручною. Може бути «не такою як усі». Але саме такі історії залишаються з людьми надовго. Бо вони чесні.
І знаєте… жінки дуже потребують текстів, у яких їх не рятують. Де вони самі проходять крізь темряву й виживають. Без ідеалізації. Без красивої брехні.
Тому зараз Вам не потрібно змушувати себе писати через силу. Дозвольте собі видихнути. Почитати. Помовчати. Побути в цій паузі. Автор не зникає через втому.
Ви вже створюєте щось справжнє. А справжнє народжується не швидко.
Я неписун "лікую" мозковим штурмом. Відкриваю Ворд і пишу просто все, що виникає в голові. Спочатку це просто слова, які завжди виводять на якусь ідею. Спробуйте. Бо неписун може затягнутись надовго і тоді буде складно починати...
У машині стояла густа, майже відчутна на дотик спека. Повітря було важке, насичене теплом наших тіл і солодкуватим ароматом освіжувача. Я вдихнула глибше, намагаючись розібрати запах — грейпфрут. Точно. Дивне поєднання:
Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Ви можете побачите внизу таблицю із кількома знаменитими художниками, їхніми видатними творіннями та шаленими цінами на них: «І що там такого?» — запитаєте ви. Окрім
Для тих, хто воліє повний текст, але ще не придбав історію - на книгу "Наречений для містера Даймонда" ❤ сьогодні діє знижка! ❤ ❤❤❤ Вважатимемо це остаточним прощанням з історією, яка стала моєю першою
Тиша. Ніч. Цвинтар. І Лерой, що крадеться між могильних каменів, злодійкувато озираючись. Що він тут робить, спитаєте? Відповідь вас не здивує. Все в ім’я науки! ❓ А ви як думаєте, що він тут робить? І чи вляпається
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА ви спробуйте просто жити! Справді, це значно більше, ніж будь-що інше! Як краще хто ж зможе сказати, це саме ваше життя. Іноді здається, що робити щось нема сенсу, іноді сенс саме в тому, що хоча б щось робити.
Вадим Сухобрус, На жаль моє життя занадто складне і нестабільне, щоб ним насолоджуватися.
Ви не перегоріли як автор. Ви просто дійшли до тієї точки, де писання перестає бути «контентом» і стає оголенням власної душі.
Те, про що Ви хочете писати — не легке фентезі й не красива казка. Ви торкаєтеся тем, яких багато хто боїться: жіночої темряви, внутрішньої сили, залежностей, самозцілення, болю, який не рятує чоловік. І саме тому Вам зараз так важко. Бо Ви не вигадуєте історію — Ви проживаєте її всередині себе.
І те що Ви на знаєте,що писати далі, не означає, що Ви втратили талант. І тим більше не означає, що треба здаватися. Іноді психіка просто просить тиші, щоб витримати все те, що ми через себе пропускаємо
Ваша книжка може бути незручною. Може бути «не такою як усі». Але саме такі історії залишаються з людьми надовго. Бо вони чесні.
І знаєте… жінки дуже потребують текстів, у яких їх не рятують. Де вони самі проходять крізь темряву й виживають. Без ідеалізації. Без красивої брехні.
Тому зараз Вам не потрібно змушувати себе писати через силу. Дозвольте собі видихнути. Почитати. Помовчати. Побути в цій паузі. Автор не зникає через втому.
Ви вже створюєте щось справжнє. А справжнє народжується не швидко.
Айрена Стея, Дякую за підтримку ♥️♥️♥️ Підписалася на вас
Я неписун "лікую" мозковим штурмом. Відкриваю Ворд і пишу просто все, що виникає в голові. Спочатку це просто слова, які завжди виводять на якусь ідею. Спробуйте. Бо неписун може затягнутись надовго і тоді буде складно починати...
Олег Кучер, Я реально не можу писати.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати