У мене зараз неписун. Не знаю, що з цим робити. Здається я перегоріла внутрішньо. Як ви могли зрозуміти, моя книжка,, Одержима сексом '' наразі в стані ознайомчого фрагменту. Я не знаю, коли зможу її дописати.
Я продовжую читати книжку Мар Тен,, Темні лінії ''. Це все. Не розумію, що робити далі. Чи варто писати й публікувати власні книжки? Вперше з таким зіткнулася. Хочу здатися. Просто здатися. Бо те, про що так прагну писати це оголення жіночої душі. Те, про що зазвичай не пишуть. Про поєднання нечистої сили і субкультури. Про те, що залишиться після того як нас не стане.
Те, що жінка здатна сама зцілити себе, не чекаючи на допомогу. Тим більше на чоловіка. На жаль
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Яна Тарасевич, ♥️♥️♥️
Пані Юліє, прочитала ваш допис, і мені неймовірно захотілося вас підтримати й обійняти через ці слова. Будь ласка, дозвольте собі зараз цей «неписун» і цей стан. Вигорання - це не кінець творчості, це просто знак від тіла й душі, що вони віддали забагато емоцій і їм потрібен час, щоб відновитися. Тож перше і найголовніше: не лайте себе за цю паузу. Книжка обов'язково зачекає, а ваше самопочуття зараз на першому місці.
Я хочу окремо сказати про те, що ви пишете. Те, чим ви поділилися - про оголення жіночої душі, про самоцілення жінки без очікування на чиюсь допомогу чи рятівника, про поєднання нечистої сили та субкультур - це неймовірно глибоко, сміливо і свіжо. Це саме ті теми, про які більшість боїться говорити вголос. Така література чіпляє за живе, тому що вона справжня, сильна і пронизлива.
Те, що ви створюєте - це не просто тексти, це маніфест жіночої сили. І це точно варто того, щоб бути написаним і почутим. Світ потребує саме таких, нешаблонних історій.
Мар Тен, Ви змусили мене усміхатися.)) Дякую за підтримку ♥️✨♥️.
Те, що зараз хочеться все кинути і здатися - це цілком природна реакція на велику втому та спустошення. Кожен автор рано чи пізно опиняється в такій точці сумнівів. Але, будь ласка, не приймайте остаточних рішень зараз. Ознайомчий фрагмент «Одержимої сексом» - це вже великий крок і живий шматочок вашого таланту, який ви подарували світу.
Не думайте зараз про те, «що робити далі» і коли ви зможете її дописати. Просто дихайте, читайте та відпочивайте і дозвольте собі побути в тиші без жодних зобов'язань перед творчістю. Ваша муза нікуди не зникла, вона просто втомилася разом із вами. Ми, ваші читачі, готові чекати стільки, скільки потрібно. Дякую вам за вашу сміливість, щирість і за те, що ви пишете про такі важливі речі. Обіймаю вас серцем і подумки тримаю за руку!♥️
Мар Тен, Ваші слова зігріли мою душу ♥️♥️♥️
Ви не перегоріли як автор. Ви просто дійшли до тієї точки, де писання перестає бути «контентом» і стає оголенням власної душі.
Те, про що Ви хочете писати — не легке фентезі й не красива казка. Ви торкаєтеся тем, яких багато хто боїться: жіночої темряви, внутрішньої сили, залежностей, самозцілення, болю, який не рятує чоловік. І саме тому Вам зараз так важко. Бо Ви не вигадуєте історію — Ви проживаєте її всередині себе.
І те що Ви на знаєте,що писати далі, не означає, що Ви втратили талант. І тим більше не означає, що треба здаватися. Іноді психіка просто просить тиші, щоб витримати все те, що ми через себе пропускаємо
Ваша книжка може бути незручною. Може бути «не такою як усі». Але саме такі історії залишаються з людьми надовго. Бо вони чесні.
І знаєте… жінки дуже потребують текстів, у яких їх не рятують. Де вони самі проходять крізь темряву й виживають. Без ідеалізації. Без красивої брехні.
Тому зараз Вам не потрібно змушувати себе писати через силу. Дозвольте собі видихнути. Почитати. Помовчати. Побути в цій паузі. Автор не зникає через втому.
Ви вже створюєте щось справжнє. А справжнє народжується не швидко.
Юлія Хемс, Немає за що ?
Маленький перерив, зайнятися тим що надихає окрім написання книг.
А ще іноді сновидіня можуть підказати гарну ідею сюжету
Еллі Мун, Дякую за підтримку ♥️✨♥️ На душі стало легше. ))
Тримайтесь! райтблок проходить, рано чи пізно знайдеться баланс між "тему цікаво писати" і "процес не викликає болю і тригерів"
Вень Чжулун, Дякую за підтримку ♥️✨♥️
Зробіть паузу, не важливо коротку чи довгу. Перестаньте думати про книгу та своїх персонажів. І коли вони Вас покличуть, коли захочете нестримно продовжити їхне життя. Тоді можна спробувати продовжети
Ілля Вінницький, Дякую за підтримку ♥️✨ ♥️
А ви спробуйте просто жити! Справді, це значно більше, ніж будь-що інше! Як краще хто ж зможе сказати, це саме ваше життя. Іноді здається, що робити щось нема сенсу, іноді сенс саме в тому, що хоча б щось робити.
Вадим Сухобрус, На жаль моє життя занадто складне і нестабільне, щоб ним насолоджуватися.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати