Гіркий чай [futureproof]

Вітаю, друзі!

Візуали до вчорашнього та сьогоднішнього розділів уже на сайті!

– Ще два кроки. Ти вже маєш побачити вогні стабілізатора.

І справді, трохи далі темряву розганяли блакитні та зелені вогники. Кейн наблизилась. Звісно ж цей бур був трохи більшим за прототип Купера. Капралка сподівалась, що це не вплине на успішне виконання місії. 

– Кейн, поки не активуй кнопки. Ви маєте зробити це водночас.

– На місці, – промовила Блейк.

– Чекаємо на Сем.

– Звідси так добре видно Тіссу-М…

Кейн мимоволі підвела очі до неба. Навіть з її точки огляду виднівся один рукав названої Самантою галактики. Вона була блакитною, нагадувала сяйливого павучка з шістьма закругленими лапками. Не те, щоб капралка полюбляла комах, навпаки, та це єдина аналогія яка спадала їй на думку.

– Мені навіть пригадалось, як Маккензі зробив мені пропозицію…Ми ходили до Садів Деметри, у ту ніч був зорепад. Ох, як же то було гарно, дівчата! Я так люблю дивитись на зорі. Навіть тут, посеред клятого вакууму, це єдине, що дає мені сил.

– Що мені робити? – спитала Блейк.

– Що завгодно, але витягни клятий бур!

– Я підрахую оптимальний час на розхитування, – відповіла Ноубл.

Кейн зітхнула, піднявши очі до нескінченного чорного простору. І чим так вабили людей ті зорі? 

– За моїми підрахунками з такою силою та частотою розхитувань, Блейк витягне бур за дві з половиною хвилини. Готуйтесь.

Кейн схвильовано озирнулась. Неонова сітка купола терапевтичного центру, що лишилась далеко  позаду капралки, злегка тріпотіла на тлі чорноти космічного простору. Ветеранка здригнулась, відвернувшись.

– Вимикаю штучну гравітацію. 

Кейн відчула як тіло стало легким, руки та ноги здригнулися у порожньому просторі. Капралка заплющила очі, намагаючись дихати рівно.

– Вмикаю прискорювачі. Курс задано.

– Вона тут? – не розплющуючи очей, спитала Кейн.

Сем покосилась на Блейк, що була навдивовижу тихою.

– Так…

– Добре, – Кейн розплющила очі, що раптово засяяли неначе рідке золото. Навіть у  рукавицях вона відчувала, як видовжились її кігті. Капралка стягнула їх з рук і різко повернулась.

– Серйозно? – покосилась на неї Блейк. – Влаштуємо бій на кораблі?

– Щоб надерти тобі дупу мені особлива локація не потрібна, – рявкнула капралка, штовхаючи її.

– Кейн! – скрикнула Сем.

– Як ти могла вчинити таку дурість?! – кричала Кейн, схопивши ветеранку за комір костюму. – Як?!

– Це нічого не дасть, – намагалась відтягнути її Саманта. – Годі!

Вони посідали на диван і синхронно зітхнули. Жодна не бажала порушувати мовчання. Та Кейн знала: Саманта просто не могла довго не розмовляти. Тож уже за мить дівчина повернула голову і спитала:

– Хтось хоче чаю?

До речі, тут генератор вирішив зробити мені чарівний арт, що не підходить мені по стилістиці, втім вийшов, ну дуже гарним)

– Я захопила майже всі алгоритми Влади, та лишилось кілька прихованих ліній, по одній з таких оперативникам і надійшло завдання вас затримати. Щоб повністю відрізати Владу від системи я маю злитися з сіткою та інтегруватися у всі інтерфейси, – мовила Ноубл, опустивши очі.

Раптом Кейн стало якось холодно, вона здригнулася, стиснувши прохолодні пальці.

– Чим це загрожує тобі?

– Формально нічим, я просто стану присутньою одразу всюди, – знизала плечима Ноубл.

– Але? – схвильовано спитала Кейн, її плечі здригнулися.

_______________________________________________________________________________________

Заходьте в гості) 

[FUTUREPROOF]

Планета Індиґо-352. 5193-й рік. Людство вже майже двісті років проводить експансію, подорожуючи різними галактиками. Освоєння нових, незвіданих планет потребувало могутнього війська, тих, хто буде сильнішими, спритнішими, стійкішими до майбутнього.
Кейн Лавкрафт була однією з них, вона пройшла не одну битву і вже забула як воно: відчувати смак до життя, бути вільною. Тільки малий сусідський хлопчик допомагає їй усвідомити цінність власного існування.
Спостерігаючи за контролем влади, нескінченною цифровізацією і непомірними апетитами людства, Кейн усвідомлює, що одного страшного дня всі вони заплатять дорогу ціну за свої загарбницькі війни. Існує лише один крихітний шанс стати стійкими до майбутнього. Головне не втратити його.

 

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

 

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️

 

 
 

8 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Павелко
22.02.2026, 14:58:20

✨❣️❣️❣️✨

Оксана Павелко, ✨❤️❤️❤️✨

avatar
Кі Цуне
22.02.2026, 14:46:07

❤️❤️❤️❤️❤️

Кі Цуне, ❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
Джоанна Вейн
22.02.2026, 14:23:21

Прямо вау! Заворожує!

Джоанна Вейн, Дуже дякую!)
Тішуся✨❤️

avatar
Ганна Літвін
22.02.2026, 14:07:23

Які розкішні гіф (⭐️_⭐️)

Ганна Літвін, Дякую дуже!✨❤️

avatar
Тея Калиновська
22.02.2026, 14:06:11

❤️❤️❤️

Тея Калиновська, ❤️❤️❤️

avatar
Ромул Шерідан
22.02.2026, 14:02:30

Як завжди — візуалізації супер❣️❣️❣️⚡

Ромул Шерідан, Дякую Вам!❤️✨

avatar
Олена Ранцева
22.02.2026, 13:58:23

♥️♥️♥️

Олена Ранцева, ♥️♥️♥️

avatar
Марія Залевська
22.02.2026, 13:57:19

Дуже атмосферно! Я би переглянула такий фільм) Візуали такі гарні і продумані, видно, скільки роботи ви вклали в це ❤️

Показати 3 відповіді

Марія Залевська, О, так))

Інші блоги
Візуал ☀️ Темної Квітки❀. Несподівана зустріч.
... або чому я майже ніколи не малюю бойових сцен)) Сухий металевий “клац” пролунав праворуч – і зовсім близько. Техніку швидкого вихоплювання меча Кель свого часу опанував досконально. Мить – і сяючий рівним
Просувати книги через меми
Ну, сьогоднішня добірка мемів, як ви зрозуміли, буде стосуватись тих книг, які я писав. Що ж, сподіваюся, що вам сподобаєтья і ви, хоча б, похіхікаєте) *Жахіття з Західного Фронту* *Леді замку Саммерфелл: Серед вор
Зміна обкладинки. Королева шипів
Вітаю, мої солоденькі! Дісталися мої руки і до першої книги — нарешті знайшовся час змінити обкладинку. Знаю, що ця історія не ідеальна, але вона має для мене величезне значення. Адже саме історія Іріс відкрила для
Паркур, спогади, (емоційні) гойдалки))
ОНОВЛЕННЯ в "Ел" ☀☀☀ - Дивись, – каже. Вона не встигає відреагувати, як Руслан робить крок убік, розганяється й легко перестрибує через огорожу, навіть не торкнувшися руками. Приземляється м’яко. Ліза підбігає
Чому Руслан приїхав до Ел?
- Я приїхав до тебе, бо коли треба було швидко обирати найбезпечніше місце на землі, я згадав про тебе і про твій будинок, – тихо відказав Руслан і нарешті подивився на неї.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше