Ми всі виростаємо на простих істинах.
Світ ділиться на «своїх» і «ворогів».
Добро — по один бік. Зло — по інший.

Так зручно жити.
Так легше воювати.

Але що стається, коли ворог виявляється не чудовиськом, а людиною?
Коли за стінами «чорної зграї» не крики й морок, а звичайне життя — діти, навчання, ремесло, материнська пісня?

Шостий розділ — це не про втечу.
Це про тріщину в світогляді.

Кайра вперше дивиться не очима воїна, а очима жінки, яка бачить життя там, де чекала знайти лише звірів. І цей злам страшніший за полон. Бо ненавидіти легко. Сумніватися — ні.

А ще — це розділ про вибір, який народжується не з героїзму, а з відчаю.
Про крок, зроблений тоді, коли часу більше не залишилось.

Бо справжня напруга — не в крику.
Вона в тиші перед рішенням.

Повний місяць уже близько.
А разом із ним — момент, коли доведеться відповісти не тільки за ненависть… а й за правду.

Якщо вам цікава історія, де конфлікт не лише зовнішній, а й світоглядний —
розділ 6 вас не розчарує.

І ні, усе не так однозначно.

Ворог мій. Читати ТУТ