Привіт вам. Прода на  “Старлайт” на сайті. Вас чекають останні розділи ці дні. Тому сподіваюся, вам подобається. Дописую вам фінал і сяду за вичитку… Трохи втомилася за сьогодні. Занадо багато шуму. Читайте та лягайте спати. Всім теплої ночі. 

— Приймай доставку, — промовила вона, заходячи всередину. — Капітан Стар сказав, що у тебе був важкий ранок і тебе треба терміново рятувати від голодної смерті. 

Марла поклала пакунок на мій стіл і збоку додала кілька шоколадних батончиків.  Від запаху їжі нудота, як не дивно, почала відступати. Тепло, що виходило від контейнера, здавалося чимось нереальним у цьому холодному світі заліза та цифрових кодів. Особливо, коли Мері перестала регулювати комфортну температуру в приміщенні й вона непогано так опустилася вниз. 

— Він справді божевільний, — тихо промовила я, ледве ховаючи посмішку. — Це ж треба було додуматися…

— Він залишив мені кілька днів тому стратегічні запаси шоколаду. Сказав, щоб я підгодовувала тебе, якщо його не буде поруч, — підмигнула Марла. — Гадаю, що ти йому добряче подобаєшся, люба.

— Скоріше, я йому добряче потрібна, — вирішила не вдаватися в подробиці наших й без того заплутаних стосунків. — Не звертайте уваги. Нічого особливого.

— Особливе чи ні,але про чужих людей так не піклуються, — знизала вона плечима, перш ніж унутися до виходу. — Але це ваша особиста справа. Головне, щоб  ви були щасливі. Тому їж та ні про що не думай. Гарного дня тобі.