Мій роман у бестселерах ♥️

Друзі, щиро дякую за підтримку! Роман"Вийду заміж назло колишньому" сьогодні в бестселерах!

 Це знак вашої любові до цієї історії. Ви ощасливили мене! Обіймаю кожну і кожного!

AD_4nXdaVF_HntaE-az9ct0xqw3jfomtVcN4VrcXClJ1bPchq9sjDlLo-PbU7zhrB7kYyj2uesEyasAr8SLAQUCsPJUJsY1NIIYKH2Fdli4qmwmbsSAuW76C9CiOb8rSGw6THsYYdFB1gJrcBiEAHTAwJvFJJueavA?key=k3b-luspDPWIz_idhOVRfQ

 

Уривок:

— Поганий день, — кажу тихо. Не як фразу. Як констатацію.

Вона здригається, обертається до мене. Очі червоні, але сліз майже немає — вона їх тримає з останніх сил.

— Вибач. Не хотів лякати. Просто… Схоже, ми з тобою сьогодні в однаковому статусі.

Вона уважно дивиться на мене. Витирає серветкою сльози.

— Марко, — простягаю руку — Колишній чоловік тієї дівчини, що щойно поїхала з твоїм.

Вона дивиться на мою руку, потім тисне.

— Лія.

Кілька секунд тиші. Вона глибоко вдихає.

— Ви… добре тримаєтесь, — каже раптом. — Я б так не змогла.

Я злегка всміхаюся.

— Я очікував, що наш шлюб закінчиться саме так. Питання було тільки — коли.

Вона киває. Повільно.

— Я б теж хотіла так думати, — каже. — Але, мабуть, не вмію.

Я дивлюся на неї уважніше. Вона не слабка. Вона просто зламана сьогодні. І це різні речі.

— Хочете кави? — питаю раптом, сам не очікуючи від себе цього питання. — Або чогось міцнішого. Просто… поговорити.

Вона насуплюється.

— З незнайомим чоловіком? Це якось неправильно.

— Саме тому й простіше, — відповідаю спокійно. — Незнайомим легше виговоритися. Вони нічого від вас не чекають.

Вона мовчить. Дивиться на двері. Потім знову на мене.

— Гаразд, — каже нарешті. — Кава. Або вино. Я вже не знаю.

Ми сидимо в невеликому кафе неподалік. Воно не з тих, куди я зазвичай ходжу: затишне, трохи тісне, з теплим світлом і столиками надто близько один до одного.

Лія обирає вино. Я — теж. Сьогодні не про раціональність.

Декілька хвилин ми мовчимо. Вона крутить ніжку келиха, дивиться кудись повз мене.

— Я дізнався випадково, — кажу першим. — Як завжди, мабуть.

Вона піднімає на мене погляд.

— Про зраду?

Я киваю.

— Вона забула телефон у машині. Прийшло повідомлення. Не приховувала. Написала йому, що “сьогодні нарешті все вирішить”.

Коротка пауза.

— І вирішила.

Лія стискає губи.

— Я теж… не одразу зрозуміла.

Вона робить ковток.

— Він став іншим. Постійно зайнятий. Роздратований. А потім я почула його розмову. Випадково.

Вона видихає.

— Він навіть не заперечував.

Я дивлюся на її руки. Вони трохи тремтять.

— Заради неї він зруйнував усе. Знищив нашу сім’ю, моє кохання, довіру. А тепер ще й… залишив мене без нічого, — додає вона тихо. — Квартиру забрав. Гроші — теж. Навіть прикраси, які сам дарував.

Гірка усмішка.

— Сказав, що я сама винна. Бо перестала бути цікавою. І це правда. До зустрічі з ним я будувала кар'єру, в мене були друзі, перспективи, майбутнє! Кинула все, дурепа! 

Я відчуваю, як у мені щось холоднішає. Не злість — чітке розуміння, наскільки це жорстоко.

— Ви не винні, — кажу. — Ви просто довірились не тій людині.

Вона дивиться на мене уважно, ніби намагається зрозуміти, чи це щира фраза, чи втішання.

Я думаю про Ірину. Про квартиру, яку залишив їй. Про машину. Про яхту, яку вона так любила. Я залишив їй набагато більше, ніж вона заслуговує. Але я купив собі спокій. Вона не має жодних прав на бізнес. Ніколи не матиме.

— Я, мабуть, навіть виграв, — кажу раптом уголос. — Хоч і не виглядає так.

— У чому? — питає Лія.

— Я заплатив, щоб вийти чисто, — відповідаю чесно. — А ви… вас просто викинули.

Вона знизує плечима.

— Я любила його, — каже. — Це, напевно, моя найбільша помилка.

— Це не помилка, — відповідаю. — Це ризик. Просто іноді він не виправдовується.

Ми мовчимо. Вино закінчується. Я замовляю ще — не питаючи. Вона не заперечує.

І десь між другим келихом і тишею, яка раптом стає комфортною, в мене в голові складається ідея….

І десь між другим келихом і тишею, яка раптом стає комфортною, в мене в голові складається ідея. Абсурдна. Неправильна.

Але дивно логічна.

— Ліє, — кажу повільно. — А давайте одружимося.


 

AD_4nXdSwHsCN0rMCAxGFE34yX9FDWAXJZaSwxSdZTk_qimJEAIrZBWDFu8M9keVbGPZ_orp5iLb5wcP2imzBFPlju1eqN6PLrfYCIQCc3VHQRndbT-6N3YAwXVZX1gTyFnN1x5h_gtqbw7Igqm8P1gp33wx17yrUg?key=k3b-luspDPWIz_idhOVRfQ

Ваша Лія Роуз ♥️ 

Я у Інстаграм та Фейсбук.

Завітайте до нашого з Юліанною Бойлук і Анною Харламовою телеграм каналу. Там все актуальне від трьох авторок, свіжі новини, візуали, солодкі шматочки.

І обов'язково підписуйтесь на мою сторінку, щоб отримувати сповіщення від Букнет про новинки, знижки, важливі новини.

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марія Залевська
21.02.2026, 14:33:28

Вітаю! Бажаю ще більших успіхів ❤ ❤ ❤

avatar
Лана Рей
21.02.2026, 14:32:01

Вітаю! Успіхів! ❤️❤️ ❤️

avatar
Анна Харламова
21.02.2026, 14:15:16

Вітаю ❤️ Це заслужено!

avatar
Шепіт Місяця
21.02.2026, 14:06:41

Вітаю Вас!)

avatar
Дара Вайлд
21.02.2026, 13:28:38

Щирі вітання!! ❤️

avatar
Тая Бровська
21.02.2026, 13:20:10

❤️❣️❤️❣️❤️

Інші блоги
Про "хороших " чоловіків. І жінок теж .
Нормальний зрілий чоловік не може бути "хорошим ", "адекватним , чи тим більше "комфортним ". Комфортними мають бути меблі. Зрілий чоловік - це завжди людина з певними правилами та принципами, які
Про Єресь, «альфа-Феномен» Та Щоденник Авторки
Вчора ввечері я написала пост. Це мав бути розбір протагоністів та антагоністів — про те, що я про них думаю і що за ними заховано у літературі та житті. ​Я дописала його до кінця, перечитала... і зрозуміла, що в загальний
✨ Коли Ніч стає Вибором ✨
Є миті, коли тиша гучніша за крик. Коли темрява дихає просто в обличчя. Коли серце б’ється так сильно, що здається — його почує весь ліс. П’ятий розділ — це не про втечу. Це про межу. Межу між страхом і рішучістю. Між
Я тут не випадково
Мені за 28. І я не прийшла сюди, бо «з дитинства мріяла писати». Я прийшла сюди, бо в реальному житті кохання чомусь завжди закінчувалося раніше, ніж я встигала в нього повірити. Тому я почала писати. Про людей,
Давай познайомимося, любий читачу ❤️
Рада вітати тебе на моїй сторінці! Довгий час я була лише гостем у чужих світах, але сьогодні я вперше виступаю як автор. Це хвилююча мить, і я щаслива розділити її саме з тобою. Запрошую тебе у подорож тропами мого містичного
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше