Додано
18.02.26 23:20:31
Створення атмосфери.
Не знаю як, хто з авторів а в мене найбільше часу займає створення атмосфери :
Оцей невеликий шмат ,з якого має починатися повість зайняв мабуть години дві:
Промені розсіяного сонячного світла ледве пробивалися вниз крізь високий вузький решітчастий вітраж і падали на розпростерту на підлозі постать у сірій халамиді.
Стіни церкви, колись складені з доброго бруса, що сочився живицею та смолою, а тепер потемнілі від часу, гірких сліз та сердешних молитов, з німим докором дивилися на інока суворими ликами святих із розмитих древніх ікон.
Та монах не звертав на те уваги. Час від часу він підводив голову, шукаючи сповнений співчуття й милосердя лик Спасителя, що висів на високому різьбленому хресті за вівтарем, — і знову припадав в молитві до, витертої сотнями підошов прохачів, дубової дошки
Тривожний шепіт монаха змішувалася з пилом, що курився в сонячних променях вікон, із запахом ладану, трав і медового воску — й поволі здіймався вгору, ген до широких балок, що губилися в напівмороку церковного склепіння.
Двері раптом прочинилися — і від пориву вітру свічки в позолочених важких канделябрах та бронзових світильниках полохливо замиготіли, наповнюючи стіни церкви чорною кіптявою, димом та довгими, тривожними тінями.
Може ,хтось ,щось порадить ,що полегшує і пришвидшує процес ? Був би радий допомозі .
Герман Харрінгтон
95
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, мої неперевершені ❤️ Ну що ж, майже три години тому вийшла глава, яку переварити не так просто. Вперше за десять років з Марини злетіли маски, і можна подумати, що це вина (чи заслуга) Сергія. Можна припустити,
(так, тьотю знову потягнуло на нехудожку, не звертайте уваги ☺️) Ми ж всі не тільки автори, а ще й читачі. Тож сьогодні буде блог з позиції людини, яка читає на саміздаті багато різножанрової літератури, в тому числі
Несподівано спіймала кругленьке число переглядів на своїй книзі "Червоний"! Тож неймовірно вдячна усім, хто читає! А я принагідно хочу нагадати, що: ❤Книга бере участь у конкурсі дарк романів, тож буду рада
— Якого біса вона тут робить?! — випльовує Єгор, і від його слів Діана здригається. — Артуре Филиповичу, що це за цирк? Єгор робить крок уперед, його кулаки стиснуті, він у сказі, а Карина поруч із ним виглядає розгубленою
— Дивись, — шепоче він, і я відчуваю його дихання на своїй шиї. — Он там, між канадськими ялинами.
Він указує на гостьовий будиночок — витончену будівлю зі світлого каменю, оточену екзотичними хвойними деревами.
—
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПроцес пришвидшує написання )) Я просто пишу, а тоді через день-два перечитую і редагую, змінюю будову речення, роблю їх коротшими, простішими. Якщо нагромаджувати текст важкими словесними конструкціями, серед них губиться нитка сюжету. Тобто, замість того, щоб заглибитися в сюжет,, читач з усіх сил намагається не загубитися серед детального опису канделябра. Хоча Ваш уривок мені сподобався саме деталізацією, яка створює потрібну атмосферу книги. Я люблю описи, на жаль, автори часто ними нехтують і книги виходять пласкі. Певно, тут потрібно відчути золоту середину - не нагромаджувати, але й зовсім теж не залишати читача без атмосферності
Ріна Март, Дякую за зворотній зв'язок. Моя думка збігається з вашою . З описами як зі спеціями та сіллю - без них прісно, але якщо забагато -то теж не можна їсти))
Писати далі, перечитати за два дні - і самому буде видно, що поправити
Дієз Алго, Тобто : розбивати при можливості на простіші речення. Якщо не втрачається сенс . Дякую це важливо .
Добре, скажу. Не уявляю, як в дерев'яній церкві, складений з брусу, можна зробити " довгий високий вітраж". Втрачається жорсткість будівлі. Зазвичай таке робиться в кам'яних чи залізобетонних.
Герман Харрінгтон, Отак, як ви тільки що)) але в дереві було легше зробити низьке і широке, ніж вузьке і довге
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати