Іноді я думаю: а чи хотіла б я прожити те, що проживають мої герої?

Ми ж не пишемо з порожнечі.

Щось у текстах — із нашого життя.

З наших страхів, кохань, втрат.

А щось ми вигадуємо… але вигадуємо так, ніби це могло статися з нами.

І чесно — не всі свої історії я б наважилась прожити.

Деякі занадто болючі.

Деякі занадто сильні.

А деякі… занадто красиві, щоб бути реальністю.

Мабуть, у цьому і магія письма:

ми проживаємо сотні життів, не виходячи з кімнати.

А ви б хотіли опинитися всередині власної історії?