Чому найважче, це дописувати?

Сьогодні додав два нові розділи до книги "Аромат із присмаком зради"

І якщо чесно — пишеться важко.
Хоча дивно: є сюжет, є бачення фіналу, є сцени в голові. Я знаю, куди йду.

Але чомусь саме те, що потрібно написати, не хоче писатися.

Голова вигадує все що завгодно — нові історії, інші повороти, паралельні лінії.
А от сісти й дописати те, що вже задумано — складніше, ніж очікував.

Не знаю, з чим це пов’язано.
Можливо, коли історія стає ближчою до фіналу, вона починає чинити опір.

Але я схоже не зупиняюся.

Нові розділи вже доступні.

 
 

 

 

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Артем Сахарний
15.02.2026, 17:42:08

Пройшов через це декілька днів назад. Це й справді дуже дивне відчуття. Особливо кумедно виглядають спроби мозку придумати бодай хоть щось, тільки б не писати. ) Я буквально себе змушував сідати та продовжувати. Важко пояснити, чому це відбувається. Особисто в мене, це мабуть був страх все зіпсувати. Тобто сумніви, що те щось я мушу написати, зіпсує всю історію.
Бажаю Вам стійкості та рішучості. Залишилося ще трішки :)

avatar
Arsenii Troian
15.02.2026, 16:54:43

Може, вам не хочеться прощатись з героям, від того робота і "буксує".

Вадим Івахнюк
15.02.2026, 17:32:53

Arsenii Troian, Ну типу може таке і бути . Але з самого початку я зрозумів що це трохи не мій жанр

avatar
Соломія Вейра
15.02.2026, 17:32:07

Оооо, як я Вас розумію) Маю саме таку ситуацію зараз...
У менеджменті є поняття "з'їсти слона" - про великі задачі. Особисто для мене історія на 2 книги - це великий слон))) Якщо не можеш, то його треба розділити на менші частини - "жаби", долати менші задачі не так приємно, але еффективно.
От і у мене так, залищилося тих 15-20 жаб, і скелет по ним є і кінцівка є...Але капеець....вже хочеться нового слона))) Це "м'ясо" напевно вже приїлося)))

avatar
С Осте
15.02.2026, 15:48:31

Знайомо. У мене таке буває, коли активно пишу. Інколи допомагає повна пауза в творчості

Показати 2 відповіді
С Осте
15.02.2026, 16:30:55

Вадим Івахнюк, ох... співчуваю

avatar
Руслан Баркалов
15.02.2026, 16:02:31

О, як знайомо. Головне не дуже тим перейматися. Аби сама думка не вилетіла з голови.

Вадим Івахнюк
15.02.2026, 16:03:54

Руслан Баркалов, Ну так , але якось немає ??Мотивації чи що?

avatar
Настя Ніченька
15.02.2026, 15:44:31

Дякую за нові розділи✨⭐❤️

Вадим Івахнюк
15.02.2026, 15:55:38

Настя Ніченька, Радий, що читаєте! Дякую

Інші блоги
Трохи візуалу)
Невеличкий візуал до вчорашнього уривку, трохи тексту й нагадування, що історія бере участь у флешмобі “Різнобарвне кохання” Гра без згоди — Ну що ж, — сказав я рівно, хоча голос під маскою лунав глухо, ніби
"Моя слухняна квіточка" ♥️♥️♥️
— Ти їв сьогодні? Ліліан лише розгублено кліпав очима. — Здається, так… Можливо, — але під моїм поглядом він знітився. — Я не пам’ятаю, — пробубонів ледь розбірливо. Тобто ні. — Хтось тут жалівся
Наречена для Характерника
Наречена для Характерника | Розділ 35 Вона не готувалася до війни. Вона просто не змогла дивитися, як темрява забирає дитину. Тіні прорвали коло. Січ палала страхом. Остап бився, як безсмертний. Але вперше за століття темрява
Різнобарвне кохання ♡. Файвел
Вітаю, друзі! Вітаю у своєму блозі та з особливо романтичним днем! Любові нам усім!♥️-♥️ Сьогодні, в рамках флешмобу «Різнобарвне кохання» від екстравагантної Чарівної Мрії, я хочу познайомити вас з моїм
Одружилися
Дорогі читачі, наші Влад та Діана одружилися! Було досить традиційне весілля. І Влад там поводився, як справжні джентельмен, принаймі намагався. Щоб дізнатися більше деталей прочитайте мій роман "Некохана дружина".
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше