Сьогодні додав два нові розділи до книги "Аромат із присмаком зради"
І якщо чесно — пишеться важко.
Хоча дивно: є сюжет, є бачення фіналу, є сцени в голові. Я знаю, куди йду.
Але чомусь саме те, що потрібно написати, не хоче писатися.
Голова вигадує все що завгодно — нові історії, інші повороти, паралельні лінії.
А от сісти й дописати те, що вже задумано — складніше, ніж очікував.
Не знаю, з чим це пов’язано.
Можливо, коли історія стає ближчою до фіналу, вона починає чинити опір.
Але я схоже не зупиняюся.
Нові розділи вже доступні.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ вас чудові твори)) Коментарі продублювалися))
Настя Ніченька, Дуже радий що слідкуєте і читаєте . Це надихає і мені дуже приємно!
Думаю, це тому, що в голові ви вже все придумали і вам нецікаво))
Дієз Алго, І в цьому важко зізнатися)))
Ох, як це знайомо.
Нещодавно закінчила свою першу книгу і теж довго тягнула з фіналом, хоч все вже було проаналізувовано, продумано і складений пазл докупи.
Можливо, просто ваші герої не хочуть вас відпускати?✨
Обов’язково загляну до Вас на сторінку.
Натхнення Вам і багато читачів)
Коментар видалено
Можливо, це просто не Ваш жанр. У мене так було, коли писала фентезі - все продумано до дрібниць, бо там детективна лінія і неочікувані сюжетні повороти. Однак, писати було важко, а закінчувати - ще важче ))) Хоча загалом мені важко даються закінчення - хочеться залишити післясмак, а для цього треба працювати більше аніж на початку роботи
Пройшов через це декілька днів назад. Це й справді дуже дивне відчуття. Особливо кумедно виглядають спроби мозку придумати бодай хоть щось, тільки б не писати. ) Я буквально себе змушував сідати та продовжувати. Важко пояснити, чому це відбувається. Особисто в мене, це мабуть був страх все зіпсувати. Тобто сумніви, що те щось я мушу написати, зіпсує всю історію.
Бажаю Вам стійкості та рішучості. Залишилося ще трішки :)
Може, вам не хочеться прощатись з героям, від того робота і "буксує".
Arsenii Troian, Ну типу може таке і бути . Але з самого початку я зрозумів що це трохи не мій жанр
Оооо, як я Вас розумію) Маю саме таку ситуацію зараз...
У менеджменті є поняття "з'їсти слона" - про великі задачі. Особисто для мене історія на 2 книги - це великий слон))) Якщо не можеш, то його треба розділити на менші частини - "жаби", долати менші задачі не так приємно, але еффективно.
От і у мене так, залищилося тих 15-20 жаб, і скелет по ним є і кінцівка є...Але капеець....вже хочеться нового слона))) Це "м'ясо" напевно вже приїлося)))
Знайомо. У мене таке буває, коли активно пишу. Інколи допомагає повна пауза в творчості
Вадим Івахнюк, ох... співчуваю
О, як знайомо. Головне не дуже тим перейматися. Аби сама думка не вилетіла з голови.
Руслан Баркалов, Ну так , але якось немає ??Мотивації чи що?
Дякую за нові розділи✨⭐❤️
Настя Ніченька, Радий, що читаєте! Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати