Коли пишеш книгу — у тебе є слова. Ілюзія контролю персонажів (ага, саме ілюзія), кава… ну ладно, я не п’ю каву,… взагалі :), але чай з шоколадкою – це вже інша  справа.

А коли робиш буктрейлер — раптом з’ясовується, що тексту вже замало. Тепер треба: озвучка, світло, тінь, фонова композиція, ну і т.д.… і ще бажано, щоб це все виглядало так, ніби ти не “погрався в монтажик ввечері”, а дійсно знаєш що робиш.

Я кілька днів крутив в голові ідею буктрейлера. Бо головне — книга. Передати її настрій. Сцену. Напругу. А не “відео заради відео”.
А потім упіймав себе на простій думці: буктрейлер — це не має бути рекламою. Це спосіб дати людині за хвилину відчути те, що в книжці ти розкладаєш на глави. Не пояснювати що її чекає у книзі (це буде зрозуміло і по анотації, тут головне –  задати атмосферу. Щоб читач, відчувши атмосферу буктрейлера захотів зазирнути всередину.

З чого почався мій перший буктрейлер

Як і личить дорослому, відповідальному автору — я почав з… логотипа. Бо якщо вже робити — то не “аби було”, а так, щоб у кожному наступному ролику в мене була своя заставка, як у нормальних людей. (Так, я теж посміхнувся  з себе в цей момент.)

І тут з’являється другий пункт програми: Буктрейлер — це ще й авторський бренд. Ти або маєш впізнаваність, або маєш “ще один ролик серед мільйона”.

Про ім’я, яке відповідає моїй творчості

Є одна дрібниця. “Дрібниця”, ага.
Команда Букнету не змінила мені нікнейм на «Андрій Срібний». Запит я робив ще місяць тому, але отримав відмову, сказали, що є два шляхи: або видалити частину вже існуючого імені, або перестворити акаунт. Мені не захотілось робити ані першого ані другого.

Але я вирішив просто: окей, якщо платформа не йде на зустріч, але то нехай нікнейм на платформі таким і залишиться, але, оскільки й так на обкладинках є мій логотип, то від свого ім’я, яке відповідає моїй письмовій творчості, я відступати не буду.
Я публікуватиму твори під ім’ям Андрій Срібний. Тому логотип, заставка, стиль — усе це я зробив саме під це ім’я. І тепер перед кожним моїм буктрейлером буде коротка “заставка”, яка відповідає моєму псевдоніму, як автора.

І вже потім — власне буктрейлер

Далі почалося найцікавіше — те, що люди зазвичай не бачать.

Я збирав кадри, генерував сцени, ганяв варіанти, узяв музику з одного з моїх інструментальних альбомів (написаних, але не опублікованих, якщо кому цікаво, композиція називається «Обід крука»), відкидав те, що “ніби круто”, але не те. Бо буктрейлер — це не коли “о, які гарні картинки”. Це коли картинка дихає тим самим простором, що й книга.
Додав озвучку тексту через 11Labs

 

І коли наче вже все зібрано (у Filmora та DaVinchi reserv… я зробив наступний логічний крок людини, яка не хоче соромитися власної роботи:
прогнав відео через Topaz Video AI. Прибрав цифровий шум, підтягнув деталі, вирівняв світло. І от тільки після цього стало відчуття: воно відповідає атмосфері книги.

Буктрейлер — штука дивна.
Вона передає і занурює в атмосферу.

Це мій перший буктрейлер.
Не ідеальний. Але все ж таки зроблений так, що мені не соромно показати його  Вам.