Вітаю! Нова глава "Полювання на Місяць" вже опублікована. 

 Вже наближаємося до фіналу і відбудеться знайомство Аліси з Кислотником. І трохи довідаємося про те з кого створювали ТехВ28.

__________________

Аліса

 Та ось почула кроки позаду і відчула рух повітря, то мабуть хтось теж ходить туди-сюди по справах. Я тут сиджу не сама.

 Але щось мене вкололо під серцем, а спину наче холодною водою обдало. Я відчула не типовий страх, а той древній, який викликає споглядання сили явищ природи – типу пожежі, чи лави що суне на тебе. І ти нічого не можеш зробити. Тільки стояти і дивитися як тебе накриває і зносить в прірву. Я повільно озирнулася і підняла погляд. І до свого жаху побачила темний силует позаду себе, а на фоні червоні очі…це останнє що я запам’ятала перед тим, як він на мене кинувся. Потім настала темрява.

 Я приходила в себе повільно і тяжко, голова боліла, на язиці був металевий присмак, кінцівки були обважнілі, навіть кінчики пальців покалувало. Але, коли я проблималася, то почала озиратися і зрозуміла, що я вже не в центрі спостереження перед монітором, а…не знаю навіть де…

 Зараз я лежу на ліжку з вітнажним, металевим каркасом, яке скрипить жах, в нього сітка замість рамелів. Колись воно було білим, а зараз облущилося. Але постільна білизна свіжа з квіточками…дуже схожа на ту яку любила вибирати бабуся. І плед цей...нагадує плед, який зв’язала бабця…Стіни сірі, обшарпані, зі сторони ліжка, висів гобелен, зображуючи дівчину яку викрав хлоп.

 Я опустила ноги на бетонну підлогу. Почала більш детально оглядатися – це наче якесь приміщення без вікон. Чи якась закинула станція, чи бункер – не можу зрозуміти. А джерелом світла тут було багато свічок…я свічки бачила тільки в історичних фільмах, бо зараз купа всього на акумуляторах і ніхто їх не використовує.

ТехВ28