Вітаю, друзі! Двадцятий ювілейний розділ уже на сайті!)

 Решту дня Кейн провела спостерігаючи за Самантою. Її наречений Маккензі уже прибув до центру, аби стати її ментором замість Брайана. То був привабливий чоловік із проникливими блакитними очима і каштановим хвилястим волоссям. У нього була дуже заразлива усмішка і він був досить привітним, через що ветеранка ніколи не могла асоціювати його з Владою.

– Звідки тобі відомо? – змінив тему раптово зацікавлений Маккензі.

– Відомо про…

– Про те, що ти казала, – відповів він, скосивши погляд на ледь помітну камеру, що маскувалась у візерунку на стіні.

– Існує чимало пліток, – знизала плечима Кейн.

– Не всім пліткам варто вірити.

– Втім, у ці віриш і ти. 

Маккензі пирхнув.

– Ти наляканий. Я ж бачу це.

– Вітаю, мої любі! – проспівала Амаль. – Сьогодні Вам підготовано щось дуже приємне. Ви матимете змогу побачити тих, з ким у вас найглибший взаємний емоційний контакт.

– Кейн! – зірвався з місця Реймі.

Серце капралки прискорилось, щойно вона побачила малого. Кейн присіла, розвівши руки. Хлопчик налетів на неї міцно притулившись. Вона чула як він схлипував. 

– Я так скучила, – прошепотіла вона.

Хлопчик всміхнувся.

– Я попросив Амаль відпустити тебе раніше. Вона сказала, що зробить все можливе. Ти скоро будеш вдома!

Кейн всміхнулась. Звісно, якби все залежало лише від менторки, може б так і було, втім… Їй не хотілось розчаровувати малого. 

Він про щось лепетав, а ветеранка лише всміхалася, спостерігаючи як горять очі Реймі. До цієї миті вона навіть не замислювалась як сильно їй бракувало цього хлопчика.

Вона наблизилась до Бріона. Чоловік цього неначе тільки й очікував. Він хижо посміхнувся і облизав нижню губу.

– Тобі кінець, Лавкрафт.

Обличчя скривилось у звірячому вишкірі. Кігті почали видовжуватись, обличчя перетворювалось на морду величезного ведмедя. Захисний браслет Бріона лежав на підлозі. Тепер його ніщо не спинить.

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️