Розділ 20

 Решту дня Кейн провела спостерігаючи за Самантою. Її наречений Маккензі уже прибув до центру, аби стати її ментором замість Брайана. То був привабливий чоловік із проникливими блакитними очима і каштановим хвилястим волоссям. У нього була дуже заразлива усмішка і він був досить привітним, через що ветеранка ніколи не могла асоціювати його з Владою.

Зараз він турботливо розтирав її долоньки, цілуючи пальці, а вона хихотіла. Вони щасливі, за ними було приємно спостерігати. Кейн зітхнула. Враховуючи невміння Сем тримати секрети, Маккензі завбачливо їй нічого не розповів, та він точно щось знає. Схоже треба спробувати обійтися без Саманти і йти одразу до нього. Чи було це ризиковано? Безперечно. Йдучи одразу до представника Влади, Кейн фактично клала голову до пащі лева, сподіваючись, що він не зжере її. Лев…Брат Маккензі був одним із перших добровольців на модифікацію котячих. Його звали Ліам і він став першим левом. Та, на жаль, його тіло відторгало модифікацію і він помер не доживши до початку захоплення. Маккензі власне і приєднався до Влади, де працював його батько саме через Ліама. Йому було важливо тримати ситуацію на пульсі, бути в курсі всіх розробок та їх впливу на організм. За кілька років він обійшов за рівнем навіть батька, що був членом Влади впродовж двадцяти чотирьох років. То був найшвидший карʼєрний ріст, і хоч Маккензі скоро виповниться тридцять девʼять, він був наймолодшим серед всіх.

Саманта раптом повернулась і, зустрівшись поглядами з Кейн, всміхнулася. Маккензі прослідкував за її поглядом і всміхнувся теж. Ветеранка зітхнула. Трясця, як примусити себе говорити з людьми? Так, формально це їй треба їх поміч, та чому вона вже всоте повторює подумки речення, що має озвучити і відчуває при цьому шалене хвилювання аж до нудоти? Бо знає реакцію? Бо не розуміє якими будуть наслідки? Вона наблизилась, видушивши найщирішу усмішку, на яку була здатна.

– Привіт!

Маккензі обійняв її.

– Вітаю, Кейн! Дуже приємно тебе бачити! Як себе почуваєш?

– Все чудово. Ми можемо відійти на хвилинку?

Маккензі кинув на Кейн підозрілий погляд.

– Куди це? – насторожилась Саманта.

– Маємо дуже важливу справу.

– Ти маєш важливу справу з Маккензі? Ви ж бачились рази три.

– Це стосується втраченого звʼязку з…

Очі Маккензі розширились, він хутко перебив Кейн.

– Втраченого звʼязку у центрі, люба. Тут вимикають комунікатори. А ми хотіли поспілкуватися щодо тебе.

– Щодо…. Мене? І часто ви вдвох мене обговорюєте?

– Взагалі не обговорюємо, Сем,– трохи жорсткіше, ніж мала заявила Кейн. – Просто у тебе скоро день народження і я хотіла зробити тобі щось приємне. А хто може знати тебе ліпше за нареченого?

Маккензі примружив очі. Кейн красномовно на нього глянула.

– Це мав бути сюрприз… – сказав хлопець.

Саманта скочила.

– Мої котусики! Дякую! Ви такі милі! Гаразд-гаразд, йдіть вже. Я тут почекаю.

Вона розцілувала щоки Кейн, знову занурюючи її у солодкий сморід своїх парфумів, а тоді наблизилась до Маккензі смачно чмокнувши в губи.

Кейн та Маккензі рушили до коридору.

– І що це було?

– Склади список, що їй подарувати. Я все сплачу. 

– Звідки ти знаєш коли її день народження? Ви майже не спілкуєтесь.

– Вибіркова памʼять. Я памʼятаю дні народження більшої частини ветеранів з тієї їдальні. На біса моєму мозку ця інформація, я гадки не маю, та все ж… часом це корисно.

– Звідки тобі відомо? – змінив тему раптово зацікавлений Маккензі.

– Відомо про…

– Про те, що ти казала, – відповів він, скосивши погляд на ледь помітну камеру, що маскувалась у візерунку на стіні.

– Існує чимало пліток, – знизала плечима Кейн.

– Не всім пліткам варто вірити.

– Втім, у ці віриш і ти. 

Маккензі пирхнув.

– Ти наляканий. Я ж бачу це.

– Не вдавай, що знаєш мене, – нахмурився він. – Ми з Сем безліч разів намагались включити тебе у компанію. Витягти кудись, розважити. Вона весь час торохтить про тебе, а ти чхати на всіх хотіла. Сидиш у своєму барлозі і носа не виказуєш. Єдиний на кого в тебе стає сил це Джей, що сидить за ґратами. Мені сумно, що ти не потребуєш нікого, Кейн. Це ненормально. Якби не інтерфейс, ніхто б і не дізнався помри ти у тій порожній халупі. 

Кейн стрималась аби не нагрубити. Не його справа якою вона має бути. Не його діло відчуває вона потребу у спілкуванні, чи воно її виснажує. І вже точно його не має стосуватися як вона помре.  Та якщо ветеранка посвариться з Сем та її нареченим – шансів не буде.

– Ти знаєш, що буде далі? – спитала вона.

Маккензі зітхнув.

– Ніхто не знає.

– Але коли запахне смаженим, «верхівка» просто спакує валізки і здиміє, лишивши всіх тут, чи не так? – майже пошепки спитала вона.

– Буде переїзд… Дуже рекомендований, – тихо добираючи слова відповів Маккензі.