Привіт вам. Трохи відредагувала початок книги «Валентинка в моїй голові» , тому сьогодні може трохи блимати сповіщення про оновлення. Не зважайте. Прода буде ніччю чи зранку вже. А поки, забігайте на остані години знижки на книгу “Твоя солодка правда”. 

Цитата:

— Знаєш, що тобі зараз потрібно зробити? — з ентузіазмом промовила подруга, мало не тицяючи в мене виделкою зі шматком торта. — Побачення!

— Яке ще до біса “побачення”...? — втомлено примружила очі. День був такий важкий, що мені навіть здійматися з цього стільця не хотілося — не те що блукати десь. 

— Солодке “до біса” побачення! — уточнила вона, починаючи перелічувати. — Спокійне. Ніжне. Веселе. Спокусливе “до біса” побачення! Тому здіймай свою прекрасну дупу, бери Найтана за руку і марш до нього додому в ліжечко!

— Ма-а-а-ай… — не втрималась, ховаючи обличчя в долонях. — Коли ти встигла дійти від стадії “прибери від неї руки” до стадії “бери її на руки і неси під одіяло”? Я не встигаю слідкувати за твоїм ставленням до Найта. 

— А що не так з моїм відношенням до нього? Чудовий чоловік! Кохає тебе, пригощає солодким, турбується! — вигукнула вона мало не на всю залу. — Що з цим не так? 

— Те що сьогодні не найвдаліший час для посиденьок. 

— Це хто сказав? — здійняла вона свої брови та сп’яніло гикнула. — Якщо вічно чекати “вдалого” часу, можна його ніколи  не дочекатися. Ніколи не буде того самого ідеального дня, Рей. Як не Ітан, то ще хтось його зіпсує і ти з цим нічого не зможеш вдіяти. Тому підіймай свою дупцю та йди роби цей день трішечки кращим. Нумо! Нумо! 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб