Спойлер))

Кіцунe стрибнула в камеру, оглянувши хлопця, знайшла слабкі місця кайданів і вдарила по них. Ланцюги впали, лис був на волі, але на шум вже збіглася охорона. Вони відчинили двері камери, але лисиці встигли шмигнути у вікно непоміченими.
Внизу їх чекав Інь. Нервово оглядаючись по сторонах, він побачив, що Кіцунe повертається, і відразу підбіг до неї, міцно обійнявши:
— Все пройшло вдало?
— Так, майже попалися, але все добре, — з усмішкою сказала дівчина.
— Так, стоп, почекайте, ви пара? — з шоком спитав лис.
— Так, я не бачу в цьому нічого поганого, — з докором відповіла Кіцунe.
— А хіба це законно? Як ти його ще не з’їла?
— Ей! Слідкуй за своїм язиком, хвостатий! — нахмуривши брови, сказав Інь.
— Ахаха, лисичко, ти вмієш дивувати! Смертна, проклята Кіцунe, і ще зустрічається з людиною! Вау! — голосно сміючись, сказав лис.
— Тихіше, закрий рот! Нам вже час!

Інь, Кіцунe і лис швидко покинули місцевість. Відійшовши достатньо далеко, мисливець зупинився і перегородив шлях гостю, виставивши руку вперед:
— Стоп, а тепер по-порядку: хто ти, звідки і що робиш у СяоМао?
— Людина, ти вирішив допитувати мене просто посеред лісу, вночі? Хіба це не небезпечно для твого життя? Або ти сподіваєшся, що твоя лисичка тебе захистить? — з насмішкою сказав лис.
— Говори! — діставши катану і приставивши її до шиї лиса, сказав Інь.
— Воу-Воу, полегше, мисливцю, мені твоя зубочистка не потрібна, — глянувши лукаво на Кіцунe, сказав лис. — Добре, не нервуйся так, людино, я розповім.
Лис сів на землю у позу лотоса, задер голову вгору і сказав:
— Ну, чого стоїте? Сідайте, або мені ще розвести вогонь, щоб було більш атмосферно, і привернути імператорських стражів чи інших мисливців, які вже вкладаються у пошуки твоєї подружки?
Кіцунe і Інь сіли поруч і почали уважно слухати лиса:
— Мене звати Хьога. Я північний Кіцунe, жив у північній долині далеко звідси. Я прийшов до вас, бо шукав прокляту лисицю, щоб убити її… Через цю вогняну тепер у всіх нелюдів проблеми. І все чому? Бо хтось порушує закони іншого світу і не вміє тримати кігті в узді…
— Але я ж врятувала тебе! — сказала Кіцунe.
— Ось тут ти знову зробила помилку і знову піддала себе смерті! Але ось у чому проблема: ти врятувала мене. Не знаю, чи варто закрити очі, чи вбити тебе…
— Тільки насмійся нашкодити їй!
— Чччч… Людино, не нервуй так. Я не вб’ю, вб’є інший. Вона смертна, господи, знайдуться ті, хто її прикінчить!
— Як? Як ти зрозумів, що я смертна?
— Колір твоєї шерсті і очі. Кіцунe, я древній дух, мені не потрібно багато, щоб зрозуміти, що твій вогник вже не такий небезпечний, як здається. І твої дії, потрапляння під вплив, показують, що тобі страшно. Ти борешся за життя, вчиняючи вчинки, щоб не бути вбитою, але твої дії тільки погіршують становище. Краще смерть від однієї руки, ніж постійно тікати від багатьох бажаючих. Але знаєш, я й пробувати не стану вбити тебе. Ти на вагу золота: за твою голову пропонують шалені гроші, які так важливі для людей. Вважай це моїм подарунком за порятунок…

Лис зник, а пара залишилася на місці, між ними виникла тиша і безліч запитань, на які не буде відповідей…Лис з'явився загадково та зник так само, чи зустрінуться вони знов з ним? Чи буде він ворогом для Кіцуне або другом? Єдине питання турбувало дівчину- чи недаремно вона його врятувала?