Всім привіт, сьогодні хочу поділитися з вами уривком зі своєї нової історії Забери мене від нього. Як Ліза сходила на ковзанку і зустріла хлопця своєї мрії. ☺️

❄️❄️❄️❄️❄️

Погода на вулиці ні холодна, ні тепла. Спочатку акуратно роблю кілька кроків на льоду, щоб розкотити ковзани й самій звикнути. А вже за хвилину розсікаю з усієї сили по ковзанці. Ковзани моє найулюбленіше хобі, я, ніби пливу з цією швидкістю по воді, тільки вона ідеально гладка і заморожена. Забувшись у своїх думках та мріях, потрапляю у невелику лунку у льоду. Вони зазвичай залишаються від хокеїстів, які люблять викручувати різні віражі, тим самим псуючи лід. Лечу недалеко, але падаю досить боляче. Весь удар припадає переважно на коліна, тому що руки не встигаю виставити на захист. До мене зненацька хтось під'їжджає. Мабуть, цей хтось був поряд і помітив, як я вдало приземлилася. 

— Дівчина, ви обережніше, а то на такій швидкості можна і шию зламати, — застерігає мене м'який чоловічий голос. 

Переді мною дуже привабливий хлопець з загадковими карими очима та міцною спортивною фігурою. Ось він! Мій шанс. 

І тільки починаю збирати волю і свою чарівність у кулак, щоб представитися йому і пококетувати, як тут під'їжджає якась, вибачаюсь за вираз… курка і нахабно так обіймає мій об'єкт полювання! Усередині мене просто вирує обурення. Як завжди, такі класні хлопці дістаються якимось розмальованим дурепам... 

— Гера, щось трапилося? — цікавиться ця блондинка. 

Вона точна копія Барбі! Вся така в рожевому, очі нафарбовані до краю, без шапочки, довге волосся з попелястим відтінком спадає з одного плеча до пояса… просто реальна лялька!

— Богдана, наш час закінчується, пора вже повертатися, — відповідає він, продовжуючи дивитися на мене не моргаючи, а потім, перемістивши погляд на свою супутницю, додає, — до дверей їдь без мене, я наздожену тебе.