– Ну що, солоденький? Смерть чи підкорення? – і вона зовсім відпустила цеп, він з грохотом впав і відьма стала напроти мене і заглянула в очі.

 Я знов зробив вдих-видих. Кожне слово мені здавалося гострим каменем, що стало поперек горла.

– Ні, я не вибираю покору...я вибираю...союз…Клянусь бути твоїм союзником, але якщо ти обманеш я вб’ю тебе! Навіть, якщо це буде коштувати мені життя, – пообіцяв я і подивився на неї спідлоба.

 Навіть таке формулювання вже було принизливо. Бо такого вигляду союз з темною відьмою, а це точно судячи по характеру вона, це ганьба для мисливця.

– Який гордий, аж умови ставиш, ну добре, я клянусь відпустити твоїх людей, і тобі тут  не загрожує смерть, якщо ти станеш моїм…союзником... – відповіла Розанна. Відьма клацнула пальцями і мої руки стали вільними.

Я з полегшенням видохнув та розім’яв плечі, вона протягнула руку, я потиснув її. Але тільки торкнувся її сухої руки, як мене наче струмом прошило.

 Я відчув рух повітря і наче темрява з цікавлю дивилася на наше заключення пакту.

– Ну… а тепер... – і вона облизнула верхню губу, це вийшло дуже чуттєво, –Тебе треба привести в порядок… – щось мені такі безневинні слова, здалися наче звучать як вирок.

 І вона знов взяла вологий рушник.

– Я ж вже вільний, сам можу це зробити.

– А я хочу тобі допомогти, пам’ятаєш...ти повинен мені висловлювати прихильність? Я ж не змушую до сексу, це просто допомога! – наполягла та.

 Я тяжко видохнув. Наче вона права, але все одно мені не по собі.

– Ну...добре… – відчуваю проблеми, але відмовити не можу, щоб не давати привіт зірвати угоду.

--------------------------------------------------

Посиланя на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512