Вітаю! Нова глава "Полювання на Місяць"  вже на сайті! Приємного читання!

___________________________

 Для мене поки що було основною проблемою, як витягти Сову з його стану сплячої красуні. Юлька шуткуючи запропонувала мені його поцілувати, може він прокинеться. Ага, а може в жабу перетвориться. Я так не могла ризикувати. Якщо серйозно, то в мене було мало знань як повертали до життя...те ким б не був Сова. Бо судячи з ікл, яких у звичайних мисливців не було, цей незвичний.

 Тягти когось з медиків? А якщо він проговориться? Ризиковано.

 І от я стою та голову ламаю – що ж робити, а сама дивлюсь на бліде, але таке спокійне лице Сови.

– Ну от що ти таке, га? І як тобі допомогти? – питала я просто в повітря.

 Аж тут помітила як Акакій, якого я теж з собою сюди притягла, почав крутитися біля перебинтованих кистей Сови. Ще з таким задоволенням їх облизує і облизується.

– Акакій, не смій! – я ледь встигла до того моменту, коли цей гриб негідник відкусив шмат від мисливця.– Я так тяжко зупиняла кров, не роби на ньому нових дірок! – і я засуджуючим поглядом подивилася на свого вихованця.

 Акакій зтиснув та опустив шляпку, та подивився винувато своїми оченятами ґудзиками на мене, як песик що нашкодив.

 Я залізла до сумки та витягла собачий смаколик у вигляді кісточки, та дала грибу, щоб він був зайнятий, а не шкоду робив.

 Акакій з радістю вхопив смаколик, і я перенесла гриб на його лежанку. Щоб там він смаковав мій дарунок.

 А я взяла довідник з монстрів, повернулася до Сови, і зняла з нього маску. Обережно відгорнула верхню губу цього задохлика, щоб побачити краще форму ікл, я хотіла по ній зрозуміти що перед мною.

_______________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827