Не очікувала, що ця історія знайде свого читача так швидко, тож щиро вам дякую за увагу! ♥️

А герой, ти часом, сьогодні дістанеться до тих самих загадкових Аристократів, що володіють цим дивним світом...

Увага, СПОЙЛЕР!

Я хотів запитати, яких саме подій, але погляд блондина подобався мені все менше й менше, тому вирішив поставити інше питання.

— Дівчата... Може, прозвучу кумедно, але хто це? — я вказав поглядом на згаданого Аристократа.

Панночки здивовано переглянулися.

— Ваш шановний дядечко, Князь Валерій…

Князь Валерій — мій родич? Оце новини.

Тим часом, згаданий блондин, який виглядав трохи старшим за мене, рішуче попрямував у мій бік. Зважаючи на те, який теплий прийом мені влаштували в Музеї, не думаю, що я цій зустрічі буду дуже радий.

— Вибачте, панночки, змушений вас покинути, — поспішно попередив я, вивільняючись із їхніх занадто нав'язливих обіймів. — Було приємно поспілкуватися!

Валерій видав короткий тихий звук, схожий на свист, — і поруч з ним майже миттєво з'явилися двоє Злиднів у червоних рукавичках. Вся ця компанія розташувалася наприкінці коридору, де я ховався, але чув я їх добре.

— На нашому балу незвичайний гість, — тихо промовив він. — Волосся та очі сірі. Знайти. Привести до моїх покоїв. Зрозуміло висловлююсь?

— Ви хочете сказати?.. — почав один із стражників, але Аристократ його перебив.

— Не він. Але дуже схожий. Дуже. Привести живим і негайно.

— І здоровим?.. — уточнив Злидень.

Князь Валерій кілька секунд подумав над відповіддю.

— Не обов'язково. Обов'язково — привести.

Що тут відбувається, можна дізнатись ТУТ.

Твір бере участь у конкурсі Код Всесвіту.

Долучайтесь до цього світу, йому є чим вас здивувати ;-)

Твір в процесі, але можна читати по арках.