Для мене цей процес виглядає дещо інакше. Я не "вигадую", а спочатку вибудовую абсолютну логіку світу. Для мене книга — це як складний програмний код, де кожна дія має причину і наслідок. Поки я не побачу цю структуру цілісною, я не починаю писати.
Але коли логіка залізна — починається магія. Я опиняюся всередині подій не як автор, а як сторонній спостерігач або другорядний персонаж, що стоїть у кутку кімнати. Я бачу все до найдрібніших деталей, відчуваю напругу в повітрі, чую дихання героїв. Я не керую ними в цей момент — лише документую те, що відбувається згідно з логікою всесвіту, яку сама ж і вибудувала.
І лише тоді, коли історія повністю прожита мною «зсередини», коли кожен кадр став спогадом, я сідаю за текст і переношу на папір те, що вже промайнуло перед моїм внутрішнім зором. Записую те, що неможливо не записати, бо воно вже відбулося в моєму всесвіті.
Магістр Анімарум, Дякую за теплі слова! Я розумію, що у кожного світу повині бути свої правила. В моєму вони є, але свої. А ще є місце невідомому, непоясненому, не того що автору ліньки, а того що в людства немає ще назви для цього. Бо в мене в книгах є істоти які ну зовсім не з нашого світу. Як пояснити з чого техноїд, якщо в його будові є темна матерія і живить тепна енергія. Як пояснити природу з першго вигляду простого гриба, який пройшов свій шлях еволюції на іншій планеті. Чи жива кислота, яка вичікує на здобич в ванній жерви. А якщо взагалі наше поняття про що є життя помилкове і примітивне? Я люблю загадки та таємниці, вони змушють дивитися на світ ширше.
Зараз на годиннику 02:30, а я просто не можу відірватися від тексту. "Просто живи, решту я візьму на себе" — це не просто назва. Знаєте, це ті самі слова, які я так мрію почути в реальному житті. Якщо вам раптом цікаво,
Коли пишете книгу, то уявляєте вашого особистого персонажа чи когось конкретного, наприклад актора чи співака, який би підійшов на роль? Я, наприклад, ніколи не скаладала повноцінних портретів. У мене в голові є риси
Знаєте це відчуття, коли відкриваєш новий додаток і спочатку просто тикаєш куди попало, намагаючись зрозуміти, як воно працює? ? Оце зараз я. Зареєструвалася тут вперше. Взагалі дізналася про цю платформу від своїх читачів
Хто сказав, що подорожувати можна лише з батьками? У мого героя Марка є секретна зброя — супер-бабуся, яка замість в'язання шкарпеток запропонувала... полетіти на край світу! У новій частині пригод Марко опиняється
Кодекс зради. Дружина найкращого друга»— це коли напруга між героями густіша за повітря. Коли погляди говорять більше, ніж слова. Коли кожен крок — це ризик, а кожне рішення може зруйнувати все. Тут
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене цей процес виглядає дещо інакше. Я не "вигадую", а спочатку вибудовую абсолютну логіку світу. Для мене книга — це як складний програмний код, де кожна дія має причину і наслідок. Поки я не побачу цю структуру цілісною, я не починаю писати.
Але коли логіка залізна — починається магія. Я опиняюся всередині подій не як автор, а як сторонній спостерігач або другорядний персонаж, що стоїть у кутку кімнати. Я бачу все до найдрібніших деталей, відчуваю напругу в повітрі, чую дихання героїв. Я не керую ними в цей момент — лише документую те, що відбувається згідно з логікою всесвіту, яку сама ж і вибудувала.
І лише тоді, коли історія повністю прожита мною «зсередини», коли кожен кадр став спогадом, я сідаю за текст і переношу на папір те, що вже промайнуло перед моїм внутрішнім зором. Записую те, що неможливо не записати, бо воно вже відбулося в моєму всесвіті.
Магістр Анімарум, Дякую за теплі слова! Я розумію, що у кожного світу повині бути свої правила. В моєму вони є, але свої. А ще є місце невідомому, непоясненому, не того що автору ліньки, а того що в людства немає ще назви для цього. Бо в мене в книгах є істоти які ну зовсім не з нашого світу. Як пояснити з чого техноїд, якщо в його будові є темна матерія і живить тепна енергія. Як пояснити природу з першго вигляду простого гриба, який пройшов свій шлях еволюції на іншій планеті. Чи жива кислота, яка вичікує на здобич в ванній жерви. А якщо взагалі наше поняття про що є життя помилкове і примітивне? Я люблю загадки та таємниці, вони змушють дивитися на світ ширше.
Є таке. Навіть, коли читаю тексти інших. Можу вигадати альтернативний сюжет, відмінний від задумки автора.
MargFed, Цікавий підхід :). Це свідчить про класну фантазію :).
Тааак, і поки не напишеш це, воно не даватиме спокою)))
Ніби фільм який би ти хотів подивитися не один раз))
Куранда Валерія, :)
Теж))
Інна Турянська, :)
Інколи вигадка настільки реальна, що бачу події перед очима)))))
Наталія Арден, Я так само :)
І уві сні, і перед тим, як заснути) Це наче як добре, але й не дуже... Мозок постійно мультики показує, поки певні сцени не реалізуєш
Юрій Гадзінський, Круто :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати