Для мене цей процес виглядає дещо інакше. Я не "вигадую", а спочатку вибудовую абсолютну логіку світу. Для мене книга — це як складний програмний код, де кожна дія має причину і наслідок. Поки я не побачу цю структуру цілісною, я не починаю писати.
Але коли логіка залізна — починається магія. Я опиняюся всередині подій не як автор, а як сторонній спостерігач або другорядний персонаж, що стоїть у кутку кімнати. Я бачу все до найдрібніших деталей, відчуваю напругу в повітрі, чую дихання героїв. Я не керую ними в цей момент — лише документую те, що відбувається згідно з логікою всесвіту, яку сама ж і вибудувала.
І лише тоді, коли історія повністю прожита мною «зсередини», коли кожен кадр став спогадом, я сідаю за текст і переношу на папір те, що вже промайнуло перед моїм внутрішнім зором. Записую те, що неможливо не записати, бо воно вже відбулося в моєму всесвіті.
Магістр Анімарум, Дякую за теплі слова! Я розумію, що у кожного світу повині бути свої правила. В моєму вони є, але свої. А ще є місце невідомому, непоясненому, не того що автору ліньки, а того що в людства немає ще назви для цього. Бо в мене в книгах є істоти які ну зовсім не з нашого світу. Як пояснити з чого техноїд, якщо в його будові є темна матерія і живить тепна енергія. Як пояснити природу з першго вигляду простого гриба, який пройшов свій шлях еволюції на іншій планеті. Чи жива кислота, яка вичікує на здобич в ванній жерви. А якщо взагалі наше поняття про що є життя помилкове і примітивне? Я люблю загадки та таємниці, вони змушють дивитися на світ ширше.
Друзі, на Букнет стартувала акція "Книжкова весна"! Упродовж її дії ви можете придбати книги улюблених авторів зі знижками до 30%, а ще - отримати шанс виграти промокоди на безкоштовне читання будь-яких платних книг
Друзі, цей момент настав! Щойно я опублікував 16 та 17 розділи, які завершують першу частину нашої історії. Ми пройшли довгий шлях: від таємниць XVIII століття до салону сучасного лімузина. У фінальних розділах ви дізнаєтеся: •
Привіт, мої любі!❤️ Не знаю, чи ви мене забули, але про вас я точно не забула. Я вирішила покинути букнет. Наразі я себе не бачу тут. Але впевнена у тому, що вийду у зовсім іншому форматі, на який потрібно багато часу - подати
Іноді справжній дім — це не стіни…
А людина, поруч з якою ти вперше за довгий час можеш видихнути. Майя повертається до Мадриду не просто з поїздки — вона повертається до себе. До свого простору, своїх мрій і спогадів.
Дегустація. Офіційний звіт: Результат проби страви:
• зуби відмовилися брати участь
• смакові рецептори подали заяву на звільнення І це лише початок… Хочеш дізнатися:
що це взагалі було за “страва”?
як
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене цей процес виглядає дещо інакше. Я не "вигадую", а спочатку вибудовую абсолютну логіку світу. Для мене книга — це як складний програмний код, де кожна дія має причину і наслідок. Поки я не побачу цю структуру цілісною, я не починаю писати.
Але коли логіка залізна — починається магія. Я опиняюся всередині подій не як автор, а як сторонній спостерігач або другорядний персонаж, що стоїть у кутку кімнати. Я бачу все до найдрібніших деталей, відчуваю напругу в повітрі, чую дихання героїв. Я не керую ними в цей момент — лише документую те, що відбувається згідно з логікою всесвіту, яку сама ж і вибудувала.
І лише тоді, коли історія повністю прожита мною «зсередини», коли кожен кадр став спогадом, я сідаю за текст і переношу на папір те, що вже промайнуло перед моїм внутрішнім зором. Записую те, що неможливо не записати, бо воно вже відбулося в моєму всесвіті.
Магістр Анімарум, Дякую за теплі слова! Я розумію, що у кожного світу повині бути свої правила. В моєму вони є, але свої. А ще є місце невідомому, непоясненому, не того що автору ліньки, а того що в людства немає ще назви для цього. Бо в мене в книгах є істоти які ну зовсім не з нашого світу. Як пояснити з чого техноїд, якщо в його будові є темна матерія і живить тепна енергія. Як пояснити природу з першго вигляду простого гриба, який пройшов свій шлях еволюції на іншій планеті. Чи жива кислота, яка вичікує на здобич в ванній жерви. А якщо взагалі наше поняття про що є життя помилкове і примітивне? Я люблю загадки та таємниці, вони змушють дивитися на світ ширше.
Є таке. Навіть, коли читаю тексти інших. Можу вигадати альтернативний сюжет, відмінний від задумки автора.
MargFed, Цікавий підхід :). Це свідчить про класну фантазію :).
Тааак, і поки не напишеш це, воно не даватиме спокою)))
Ніби фільм який би ти хотів подивитися не один раз))
Куранда Валерія, :)
Теж))
Інна Турянська, :)
Інколи вигадка настільки реальна, що бачу події перед очима)))))
Наталія Арден, Я так само :)
І уві сні, і перед тим, як заснути) Це наче як добре, але й не дуже... Мозок постійно мультики показує, поки певні сцени не реалізуєш
Юрій Гадзінський, Круто :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати