Для мене цей процес виглядає дещо інакше. Я не "вигадую", а спочатку вибудовую абсолютну логіку світу. Для мене книга — це як складний програмний код, де кожна дія має причину і наслідок. Поки я не побачу цю структуру цілісною, я не починаю писати.
Але коли логіка залізна — починається магія. Я опиняюся всередині подій не як автор, а як сторонній спостерігач або другорядний персонаж, що стоїть у кутку кімнати. Я бачу все до найдрібніших деталей, відчуваю напругу в повітрі, чую дихання героїв. Я не керую ними в цей момент — лише документую те, що відбувається згідно з логікою всесвіту, яку сама ж і вибудувала.
І лише тоді, коли історія повністю прожита мною «зсередини», коли кожен кадр став спогадом, я сідаю за текст і переношу на папір те, що вже промайнуло перед моїм внутрішнім зором. Записую те, що неможливо не записати, бо воно вже відбулося в моєму всесвіті.
Магістр Анімарум, Дякую за теплі слова! Я розумію, що у кожного світу повині бути свої правила. В моєму вони є, але свої. А ще є місце невідомому, непоясненому, не того що автору ліньки, а того що в людства немає ще назви для цього. Бо в мене в книгах є істоти які ну зовсім не з нашого світу. Як пояснити з чого техноїд, якщо в його будові є темна матерія і живить тепна енергія. Як пояснити природу з першго вигляду простого гриба, який пройшов свій шлях еволюції на іншій планеті. Чи жива кислота, яка вичікує на здобич в ванній жерви. А якщо взагалі наше поняття про що є життя помилкове і примітивне? Я люблю загадки та таємниці, вони змушють дивитися на світ ширше.
✨ Друзі, я додала кілька нових глав до історій: "Поки я мовчала" та "Якщо серце згадає раніше"✨ Попереду на вас чекає ще більше емоцій, напруги та моментів, від яких серце битиметься швидше. ❤️? Історія кохання,
— Нараку, я тебе не впізнаю… З твоєю головою все гаразд? — Так! Наскільки взагалі це можливо поруч із моєю жінкою, яка виляє стегнами перед усіма самцями Королівства! — Ти перегинаєш, Нараку. Наскільки
Марафон 500 градусів Літо - це пора, коли черешні достигають, півонії, троянди та інші квіти, радують своїм ароматом, полуниці забарвлюються у червоний колір, а небо в одну мить блакитне, а в іншу вже заливається густими
Я повільно повернулася до творчості. Ночами мучить безсоння і приходять нові ідеї для книжок. Наразі працюю над книжкою,, Відлуння музики ''. Це буде цікава історія. Я закохана в естетику панк року. В цю правду без прикрас.
Всім привіт! Сьгодні хочу подякувати за чудові рекомендації гарним та талановитим аторкам. Щиро дякую вам за рекомендації на книгу Пристрасть червоної троянди та за рекомендації до моєї новинки Ти лише
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене цей процес виглядає дещо інакше. Я не "вигадую", а спочатку вибудовую абсолютну логіку світу. Для мене книга — це як складний програмний код, де кожна дія має причину і наслідок. Поки я не побачу цю структуру цілісною, я не починаю писати.
Але коли логіка залізна — починається магія. Я опиняюся всередині подій не як автор, а як сторонній спостерігач або другорядний персонаж, що стоїть у кутку кімнати. Я бачу все до найдрібніших деталей, відчуваю напругу в повітрі, чую дихання героїв. Я не керую ними в цей момент — лише документую те, що відбувається згідно з логікою всесвіту, яку сама ж і вибудувала.
І лише тоді, коли історія повністю прожита мною «зсередини», коли кожен кадр став спогадом, я сідаю за текст і переношу на папір те, що вже промайнуло перед моїм внутрішнім зором. Записую те, що неможливо не записати, бо воно вже відбулося в моєму всесвіті.
Магістр Анімарум, Дякую за теплі слова! Я розумію, що у кожного світу повині бути свої правила. В моєму вони є, але свої. А ще є місце невідомому, непоясненому, не того що автору ліньки, а того що в людства немає ще назви для цього. Бо в мене в книгах є істоти які ну зовсім не з нашого світу. Як пояснити з чого техноїд, якщо в його будові є темна матерія і живить тепна енергія. Як пояснити природу з першго вигляду простого гриба, який пройшов свій шлях еволюції на іншій планеті. Чи жива кислота, яка вичікує на здобич в ванній жерви. А якщо взагалі наше поняття про що є життя помилкове і примітивне? Я люблю загадки та таємниці, вони змушють дивитися на світ ширше.
Є таке. Навіть, коли читаю тексти інших. Можу вигадати альтернативний сюжет, відмінний від задумки автора.
MargFed, Цікавий підхід :). Це свідчить про класну фантазію :).
Тааак, і поки не напишеш це, воно не даватиме спокою)))
Ніби фільм який би ти хотів подивитися не один раз))
Куранда Валерія, :)
Теж))
Інна Турянська, :)
Інколи вигадка настільки реальна, що бачу події перед очима)))))
Наталія Арден, Я так само :)
І уві сні, і перед тим, як заснути) Це наче як добре, але й не дуже... Мозок постійно мультики показує, поки певні сцени не реалізуєш
Юрій Гадзінський, Круто :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати