Солейну дуже дратує її чоловік. А все тому, що їхній шлюб мав тривати лише до світанку. На Солейну накладене прокляття. Її перший чоловік помре, не доживши навіть до ранку. Щоб обхитрити долю, дівчина виходить заміж за пораненого незнайомця. Його рани несумісні з життям. Проте, всупереч очікуванням, чоловік не тільки вижив, а ще й зцілився і тепер цей нахаба живе з нею під одним дахом. Дівчина не знає, як пояснити своєму нареченому всю цю плутанину. 

Саме такий вигляд має нахабний Ронар

СПОЙЛЕР:

— Ти! — Солейна увірвалася всередину. — Ти спеціально це зробив!

— Що саме? — надто спокійно підняв брову Ронар.

— Не прикидайся! — вона розмахувала руками, майже задихаючись від злості. — Ти знову зіпсував мені все! Лісар хотів мене поцілувати, а ти вліз! Ти просто… просто…

— Просто що? — Ронар повільно звівся на ноги, глузлива тінь торкнулася його губ. — Врятував тебе від помилки?

— Яка ще помилка? — дівчина кипіла від злості, а слова виривалися без контролю. — Лісар мій наречений, а ти поводишся, ніби маєш право вирішувати замість мене!

— А ти поводишся так, ніби тобі байдужа твоя доля. Ти хоч бачила цього Лісара? Напищений індик з кумедною ходою. Ти впевнена, що саме такий чоловік тобі потрібниий? — кинув Ронар тихо, але в цій тиші дзвенів метал.

Вона завмерла на секунду. Ронар ударив не по ситуації, а по болючому.

— Ти нічого не розумієш, — в її голосі бриніло обурення.

— Розумію більше, ніж хотів би, — він зробив крок до неї. — Бачити, як ти дозволяєш першому-ліпшому торкатися до себе, це неприємне видовище.

— Він не перший-ліпший! — Солейна півищила голос. — Він порядний, вихований, делікатний, не те що деякі…

— Делікатний? — Ронар нахилив голову, хижо всміхнувшись. — Тобі цього треба?

— Мені треба, щоб ти тримався подалі, — вона ступила назад та вперлася спиною в двері. — І щоб не втручався, не стежив за мною, не псував мені…

— Поцілунків? — закінчив він за неї, доторкаючись поглядом до її губ. Солейна зціпила кулаки й вимовила на зло:

— Так, поцілунків.

Мить тягнулася, наче між ними натягнули струну. В її очах бушувала лють, а у його  вперта впевненість.

— Зрозумів.

Перш ніж вона встигла видихнути, він поцілував її. 

КНИГУ ЧИТАТИ ТУТ!

Підписуйтеся на мою сторінку на Букнет, щоб не пропустити новини щодо моєї творчості.

Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах, де ви побачите відео та промопости до моїх книг:

Фейсбук                      Інстаграм               Тік Ток                       

Захопливого читання та мирного неба!