у новій главі книги Влад і Слава

(вам же цікаво, чому жінка-вікінг побила його?)

на жаль це найкраще зображення, яке я змогла добитись від джеміні, а в жіпіті поки що закінчилися безкоштовні спроби

завтра знову спробую візуалізувати главу у звичному стилі ♥

 

Роздратовано плюхнулася в крісло, демонстративно взяла книжку й підняла повище. Я читаю. Все. Не треба нічого пояснювати дурненькій Славці, потім всю інформацію знайду в бібліотеці. Принаймні після проколу з артефактами Назар Іванович ставиться до мене дбайливо, прохання виконує без незадоволеної міни. 

Звісно ж, жодного рядка не розумію. 

Ніздрі залоскотав аромат чаю з меліси. Мій улюблений, між іншим. 

— "Анжеліка і король", — протягнув Валерій, — Таки сховала? Я ж відібрав у тебе ці дурнуваті книги декілька років тому. 

— Нічого вони не дурнуваті, — заявила обурено, — Просто не твій жанр.

— Просто вони шкідливі для психіки дитини і підлітка. Чай сама вип'єш, чи напоїти, як маленьку? 

От же гад! Знає, куди бити, щоб я зробила те, що він хоче. Різко захлопнула книгу, кинула на фамільяра повний незадоволення погляд і взяла чашку зі столу. Краєм ока помітила, що Влад ледве стримує сміх. Взагалі чудово. Тепер взагалі ніякого шансу, що зверне увагу, коли дія артефакта закінчиться. Перевертень просто не захоче мати справ з відьмою, яку власний фамільяр за дитину тримає. 

— У мене повне відчуття, що спостерігаю за батьком з молодшими сестрами, — Влад переводив погляд з Валерія на мене і назад, — Вони так само дуються, варто сказати, що маленькі. 

— Не провокуй, — фамільяр теж посміхався, відпив чай, — Підтрунювати над Славкою безпечно лише для мене, іншим в лоба зарядить і без магії.

— Нехай спробує, — нахабно запропонував Влад.

Не довго думаючи, швирнула у нього подушечку з-під спини. Він спробував увернутися, але все ж отримав у вухо. Я хмикнула й вмостилася розслаблено: хоч якесь задоволення.