Ну що ж, шановні та нешановні (хто із вас тут не шановний, я не зрозумів?), готові побачити неймовірної краси місце, печери, сяйво та дивні дива? А разом з цим монстрів, кров та темні спогади? :DDD 

Можливо, ви готові, але поки що нічого цього не побачите! Ну, хіба що шматочок, який я залишу нижче для вас. Адже на даний момент 15-й розділ книги "Оклейн: Платиниовий з Ронуру" ще не готовий, проте у стані активного написання. Хорайзен, Арвел та Червоний мисливець повертаються!!!

А зараз я підігріваю цікавість і рекламую самого себе, щоб про мене пам'ятали ті, хто мене читають, і щоб про мене дізнавалися ті, хто до цього моменту по якимсь не зрозумілим причинам ще не дізнався *підняв вказівний палець угору* 

(Ех. Емодзі тут не вистачає. Ну нічого.)

Шматочок на оціночку:

Через воду вела кам’яна доріжка з рівних темних плит, що тягнулися углиб печери. Уздовж неї повітря було прохолодним і вологим, а кожен подих відчувався чистим, навіть кришталевим.

Арвел повільно видихнув, не відводячи погляду від печери.

— Я… — почав він і замовк, підбираючи слова. — Я ніколи не бачив нічого подібного в підземеллях.

Червоний мисливець стримано оглянув водопади, світло й камінь, а потім перевів погляд на Хорайзена.

— Невже така краса трапляється у всіх підземеллях?

Авантюрист ще деякий час мовчав, вдивляючись у сяйливу глибину.

— Не у всіх, — відповів він нарешті. — Але в глибинних печерах можна зустріти багато дивних місць. Проте… такого я ще не бачив.

Запрошую до історії "Оклейн: Платиновий з Ронуру", адже події та сюжет обіцяють бути багатогранними: від сміху і жартів до драми та жахів!