У першому з нових розділів відбудеться випускний в Академії Суддів( так мало бути від самого початку, бо основні події мали розгортатися уже під час її практики) У другому нарешті буде офіційна поява Фамільяра нашої Брігель і вона нарешті починає все розуміти.  

Елевонда. А ще залишилося усього лиш вісім – дев'ять розділів до завершення першої книги. 

Образ Брі без якого не було б цього розділу. 

Я відчула як усі погляди одразу спрямовуються на нас і пропалюють. Та я роблю вигляд, що мені абсолютно байдуже і це не має жодного значення. 

Моя усмішка легка і спокійна. 

Спустившись вниз і опинившись у великій залі для прийомів я відчуваю себе спокійніше. Усі повертаються до своїх розмов і більше не зважають на нас. 

– Ти прекрасна як завжди! – кажу я комплімент у якому, хоч і немає справжньої щирості та повинна визначити очевидне. 

– Як і ти, – схожим тоном відповідає вона. 

Незабаром до нас неспішно підходить Івельгрін і розмова продовжується за повільним випиванням коктейлів, які неочікувано справжні, а не штучні. 

– Але ж петля…– вражено дивиться на мене він. 

– Отож то. А зараз ми в реальності. 

– І я хотів запропонувати тобі продовжити виконувати свою роль тільки тепер як моя дружина. Що скажеш? – швидко говорить він поки я не встигнула ляпнути щось ще. 

Важко ковтаю повітря і дивлюся на нього так, наче він вдарився головою. Або захворів. 

– Але ж…– я розумію, що у мене справді немає слів, а він так легко взяв і зруйнував усі мої плани, – але ж…– знову роблю спробу відповісти, – хіба це має якусь вигоду. 

Я допиваю каву. І тихо покидаю маєток. Вибач, Тоунсе та я не готова тобі відповісти. Я не збиралася заходити так далеко і тепер відчувала себе винною.

– Реджинальд Тоунс працюватиме асистентом до кінця навчально року. 

Чекайте що? Здається, я щось неправильно почула спросоння. 

Повільно підійняла погляд і так і завмерла зустрівшись з поглядом мого фамільяра. Сумніву не було переді мною стояв – він.  

Тепер його зовнішність не розпливалася. Тепер я могла роздивлятися його скільки б забажала. Але натомість втупилася в зошит, наче й не помітила. 

– А ти ніколи не думала, що це одна й та сама людина? – резонно зазначили. 

І я здивовано витріщившись на них уже була готова заперечити, коли вражено завмерла. А справді вони ж реально чимось схожі. 

– Точно…– нарешті дійшло до мене, – фамільяри ж можуть проходити у сон своєї людини.

– Але думаю варто перевірити, – промовила сестра. 

Я кивнула все ще перебуваючи під враженням. Але якщо він і справді мій фамільяр…уже потрібно складати план помсти, щоб знав як мені таке важливе і не розповідати. От не повірю в маячню, що він не міг. Не хотів швидше. 

Більше я нічого не запитувала. Під її керівництвом я слухняно робила перше зілля яке вивчали у академії і було воно для покращення концентрації чи щось таке. 

З ледь вловимою усмішкою дивилася як мій фамільяр перетворившись на кота спав згорнувшись клубочком. Попри все він такий милий сіамський кіт. 

 – У цього зілля насправді є й приховані властивості, – захоплено прошепотіла Інес, – і про них мало, хто знає. 

Я кивнула з цікавістю, спостерігаючи за нею. 

 – І які саме наставнице?  – запитала через деякий час. 

Телеграм канал