Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

– Хто такий Гордій і наскільки метрів мені його закопати живцем? – перепитав крізь зуби Сова, якому мої слова явно не сподобалися.

 Я висмикнула від нього руку.

– Фі, ти злий який, да забий! Він як виявилось, сам не проти підставити дупку під магічний хрін чорта, – бурчала я,  – Оно, там в саду шпехаються.

– В саду кажешь? – і Сова якось дивно подивився в ту сторону, де повинен був бути за лісом сад, звідки я пришла. І в його очах промайнуло ледь помітне сине диявольське світло і якась недобра посмішка розквітнула на його вустах.

– Ти мене так не лякай, коли ти так шкіришься, мені не по собі, – сказала я не без іроніїї.

– Гей, ви там, що поснули? Давайте рухайтеся тілами в жазі пристрасті! Наповніть кристал нарешті вже своєю енергією! Оу! Ви що забули за чим я вас тут тримаю! – нарешті у лісовика почав уриватися терпець, і він вирішив нагади нам про себе.

– Вьо-о, ти ще тут? Вибач, я забула про тебе, – озвалася я, згадавши чого я тут.

 Аж стало якось не зручно – лісовик доклав великих зусиль, щоб ми тут опинилися, оно, навіть якось Сову сюди заманив. А ми навіть не почали роздягатися. Хоча судячи з одягу Сови, він не почав одягатися, той комбез під плащем вже занадто тісно обіймає рельєфне тіло, вигідно підкреслюючи кожен м’яз.

– Це ви ще тут, а не я! Ви повинні вже розум втратити від жаги хіті? Давайте вже щось робіть! – грізно наполіг лісовик.

– О, точно! – наче щось я згадала, та почала себе обмацувати.

– Так, дівко, правильно роздягайся та застрибай на цього хлопа! – радів лісовик.

– Алісо, що ти робиш? На тебе що магія цього вилупка подіяла? – чогось захвилювався Сова прискіпливо дивлячись за моїми рухами, особливо, коли мої долоні затрималися на стегнах, – Ти звісно гарна, але я не буду з тобою...

– ЩО? Та на фіг ти мені сдався, я телефон шукала, але забула його в домі. Трясться! – відповіла я, скрививши лице, зрозумівши що не маю зараз смартфона.

– Ти бажаєш своїх покликати?

– Ні…о, точно! Можна було подзвонити Килині чи Юльці! Ні, мені треба була карта…бажано підземних комунікацій, там каналізація, водопроводу…ні… скоріше каналізація, бо воно вибралось з раковини,  – почала я казати думки в голос.

_____________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827