ЧАРІВНИЦЯ

В Йоль чарівний, коли люди ховаються по домівках, виставляючи гостину для духів за двері, слухаючи як співає хуртовина, зустрічаючи дике полювання та його гончаків, настає святкова ніч. Чарівна. Казкова. Хоч і страшна — але й велична. Бо після неї день буде довший, пітьма піде у безодню, і темні сили не будуть вже мати такої влади над землею. Цієї ночі прочиняються двері в чарівний світ духів, і якщо не боїшся, то можна потрапити на чаклунські галявини іншого світу, щоб нарвати там трав для зілля. Зілля це, кажуть, може виконати будь-яке бажання, врятувати від смерті, причарувати коханого... Все може чар-зілля іншого світу. Але тільки сильна відьма здатна зірвати трави ці чарівні та пройти всі випробування цієї ночі, впоравшись із темними духами, що охороняють галявини потойбіччя. І лише сміливим дано пройти цей шлях. Бо дике полювання можна зустріти на ньому, місячні чари якого можуть навіки залишити блукати в пітьмі цієї ночі.

Коли впала чорною шаллю на ялини і сосни темна казкова ніч, вислизнула відьма з дому, перед тим обпоївши сонним зіллям Ярлонда, щоб не пішов він за нею, не плутався під ногами. Людям на стежці духів робити нічого, небезпечно їм по ній ходити — заведуть-занапастять мари, навіки залишиться потім людина блукати в тумані багряному, в серпанку тому, що стелиться серед чорних скель та бездонних ущелин.

Сама ж Стефанія пройшла до чаклунських галявин швидко — за три удари серця. І навіть гончаків короля Йоля не зустріла, ніби оберігав хто її. Потім побачила – а на стежці туманними зміями в’ються лісові духи, ті самі, що жили з нею в хащах весь цей час і допомагали в усьому. І тут не залишили. Але треба поспішати. У цьому світі чарівному час інакше тече, день за рік може розмінюватися... Побачила відьма, як розступився туман, як з’явились галявини зелені з квітами вогненними та чорними травами, а над ними побачили і вартових моторошних, з рогами та копитами. Виття жаске пролунало над галявиною, квіти, схожі на лісові дзвіночки, зімкнули пелюстки, і скляний дзвін у темряві почувся.

Чарівниця прошепотіла заговорені слова, гострим ножем порізала долоню, напоївши чорні трави іншого світу своєю кров'ю, віддавши йому данину. Слабкість відразу охопила її, але з останніх сил підійшла вона до духів — їх теж обдарувала своєю кров'ю. Знала — платою стане безсилля. Кілька місяців не зможе вона чаклувати. Але готова була віддати свою силу, аби врятувати Ярлонда. Адже кому потрібний сліпий воїн?..