Там, де чорти доживають…

Мій вірш 2023р. 
 

Я могла б написати про привида, 

Про джавелІни і байрактари

Я могла би кричати про біль,

І про те, що нас розтоптали.

І жалітись на долю хотіла би,

На вогонь, на сирени, на страх.

І на вбиті роки жалілась би,

Тільки країна в наших руках.

«Это власть! Мы все невіновны!

Мы же русскіе. Братскій народ!

А картінкі вот эті поддельные.

И Зєлєнский ваш вечно врёт!

Мы по мірным, of course, не стреляем.

А все жертвы и трупы fake.»

Або як там?

«Мы вас защищаем!!! И спасаем от злых людей!!!»

Ну і як ми могли б бути браттями? 

Якщо схожості в нас з вами нуль?

Ви ж не люди, а довбані звірі.

І не шкода вам на нас куль.

Хоча стійте! Щойно збагнула.

Що образила звірів тих я!

Ви не люди, не звірі, не мухи.

Ви не гідні слова «імʼя».

І якщо тії орки гадають,

Що прибувши додому, на щастя, живі

Клеймо вбивці ножем ізрубають

І відмиються в душі від тої крові.

Нагадаю, що Бог то все бачить,

Тож горіти рабам тим і вбивцям до скону.

И дєлішкі своі ты не спрячешь.

И ответішь за тех, кто остался без дома.

І за смерть понесеш ти найвищу ціну.

За людей, що на небі тепер проживають.

Доживатимеш за цю криваву війну,

Ти свій вік…де чорти доживають!

Цей та інші вірші можна побачити у збірці-солянці віршів на різні теми «Сад випадкових рим» ❤️