Дякую 2025 за те, що повернув мені мене❤️

31 грудня. День. За вікном справжня хурделиця! Завірюха, хуртовина… По-одеські, звісно, а це означає, що скоро від цього сніжку й сліду не залишиться. Крабовий ще не нарізаний… Покупки ще не зроблені…  З подарунками в цьому році теж так собі: майже відсутні. Блекаут. 
А я згадую про найкращий подарунок, який тільки могла зробити собі.
Самоідентифікація.

Коли натрапляла на подібні дописи, я думала: як круто, ця людина змогла знайти себе. А чи я коли-небудь зможу? Як це станеться? Адже я все життя - в активному пошуку. Вчуся на філологічному, заплітаю коси, продаю одяг в інтернет-магазині, пишу статті, допомагаю флористам в оформленні весіль, навіть пробую себе в якості весільного організатора. І це далеко не все. Ах, звісно, більше десяти років викладаю польську, створю чудові цікаві інфопродукти, веду блог.

Нащо активний пошук, якщо я з самого дитинства знала, хто я? І де моє місце. Мабуть, щоби я не сумувала) І ті, хто поруч))) Може, для того, аби нарешті взяти на себе відповідальність і сміливість, аби заявити на весь світ: я - письменниця. Я пишу, я вчуся писати краще, я нарешті від… відчепилася від себе зі своїм комплексом меншовартості або синдромом самозванця, або перефкціонізмом.

Я нарешті побачила, що я пишу - прекрасно. Талановито. Майстерно. Я - не просто письменниця. Я - дуже гарна письменниця. Тепер я дозволяю собі все: писати, про що хочу, писати так, щоб змусити особливо соромʼязливих зашарітися, помилятися і визнавати помилки, менше критикувати інших і…себе саму. В мене дуже висока планка, високі вимоги щодо чужих текстів - про це мені часто нагадує подруга-письменниця. Так ось, я намагаюся не те, щоб знизити її,  але дати людям шанс писати, як вони можуть, не вбивати поглядом за помилки або русизми, за те, що я називаю графоманством. Бо, якщо людина має сміливість писати і заявляти про себе, з будь-яким рівнем тексту, то вона справжній молодець!

То якого дідька я, зі своєю шикарною прозою, досі сумніваюся, чи писати в шапці профілю в інстаграмі «письменниця»?

Дякую, 2025, за те, що повернув мені мене. 

Я не встигла дописати найважливішу на сьогодні книгу - книгу свого життя - до кінця 2025, як обіцяла собі, але той стан, в якому я зараз, - набагато важливіший. Я пишу останні дні, я писала сьогодні з моменту, як прокинулася, до моменту, коли вимкнули світло. Я відчуваю цінність себе і цього тексту. І мені залишається дописати всього декілька розділів. Після цього книга побачить світ, я вам обіцяю.

Добре, аби в 2026 ❤️

З НОВИМ РОКОМ, ДРУЗІ!