Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

Але нажаль, багато файлів було пошкоджено. Тож знайти щось, що втамує мою цікавість було не так легко.

 А ще треба було робити вигляд, що виконую свою роботу. Бо зайві питання мені непотрібні. Ще я зайшла ілюстрації з книги, яку читала у Марко, там був Чорний Коваль. А він тут до чого? Але, коли я придивилася, то по спині, наче просковзнули холодні кульки, бо Чорний коваль був схожий на ту істоту, що наснилась мені перед тим як вбили мого любого.

 Нічого не розумію. Я розгублено втупилася в монітор і кліпала очима.

 Та ось монітор блимнув та згас, я обурено гримнула, нервово тикаючи на кнопку живлення, щоб увімкнути, але не вийшло, довелося подивився що там зі живленням, тож я зазирнула під стіл і побачила...я спочатку не зрозуміла що. Бо дуже здивувалася, а як дійшло, то запищала та відлетіла від столу, вихопив зброю і почала стріляти.

 До мене підбігла Килина з Юлькою.

– Що сталося? – спитала Килина.

– Там…там! Величезний щур! З діодними очиськами! В нього був лазерний хвіст і він мені системний блок зпалив! – обурилася я, тицяючи дулом пістолета під стіл.

– Що ти верещиш, як навіжена? – обурено вигукнув Гордій, який теж припхався.

– Кажу ж там щур, з величезними, страшними очиськами і лазерним хвостом, – вкотре пояснила я, активно жестикулюючи.

– Хєх, точно навіжена! Чи тобі мізки той найманець відбив? Щури не мають лазерної зброї! – засміявся Гордій.

– Але він там був! – наполягла я, агресивно вказуючи під стіл.

– Ой, не сміши мої шкарпетки! Щур! З лазерною зброєю! Ото сміх! – реготав Гордій і демонстративно зазирнув під стіл.– А, щось бачу!

– Так і що? – перепирала Килина, з цікавістю зазираючи через плече Гордію.

– Аж ціле…НІЧОГО! – і Гордій глумливо зареготав.

– Дуже смішно, ха-ха, – за сарказмом проговорила Килина, тяжко видохнувши.

-----------------------------------------------------------

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827