Можливо, це не любов. А раптом❓

Привіт.

Я трохи хвилююсь, пишучи це… ніби хлопець, який стоїть перед дівчиною і наважується сказати те, що давно носить у серці.

Я не прошу одразу закохуватись.

Не обіцяю ідеалу.

Я прошу лише шанс.

Дай мені чотири розділи.

Будь-якої моєї книги. Тієї, що сама обереш — за назвою, обкладинкою, відчуттям. Прочитай їх повільно або залпом, як виходить.

Ці чотири розділи — моя відвертість.

Мій голос.

Моя спроба торкнутися тебе словами.

А далі все буде чесно.

Або ти відчуєш: «так, тут щось є…» — і, можливо, ми закохаємось.

Або ж ми обидва зрозуміємо, що ми не одне для одного — і це теж буде правильно, без образ і ілюзій.

Я не хочу нав’язуватись.

Я хочу бути тим, хто ризикнув і сказав:

«А раптом?»

Якщо колись тобі хотілося історії, яка дивує, гріє або болить правильно —

дай мені ці чотири розділи.

Я обіцяю бути собою.

А все інше — вирішиш ти✨