Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

Ми з мисливцем теж сіли за стіл, тільки поряд з господаркою вечора та Віолою. Мавкуся поспішала мене почастувати різними стравами свого світу, бо я чесно розгубилася і не знала що брати. Мене от спокусили своїм смачним виглядом гриби, я їх наклала до тарілки де був салат, а вони того…зі голодним чавкотом почали нагло жерти мій салат! Ще потім ситно ригонули. Який жах…вони ще не вміють поводитися за столом! Я не знаю, що мені робити: дивуватись наявності живих грибів в моїй тарілці чи обурюватися їй поганим манерам.

 А ще мені кортіло ці зубасті грибочки непомітно підсипати за комір дурнуватому мисливцю. Бо я ще була на нього зла за його слова.

– Бідося, в Іншому світі ротом не клацають, а то твоє їдло за тебе зхрумають, – прокоментував грибний перфоманс мисливець, криво всміхнувся.

– Просто їх треба правильно вміти їсти, зараз покажу, – сказала Віола, і завзято взяла гриби двома палочками, окунула в якийсь соус: гриб захмелів, та затих, тоді як виявилося його можна було їсти.

 Мої брови полетили на лоба зі швидкістью світла. Тепер я не знаю мені блювати від огиди, чи втрачати свідомість від «смакоти».

 Я нервово зковтнула.

 Довелося тактично відмовитися від грибочків. То ж, я вирішила налягати на салат, який щедро навалила на тарілку. Але був нюанс…виявилося, якщо довго дивитися на салат, то він почне вдивлятися в тебе.

 Добре, що тут було галасливо та грала мелодійна музика – вона заглушувала мій мишачій писк, а ще я розуміла, що залишуся голодною. І добре, якщо ми завтра все ж повернемося дому, бо інакше я вмру від голоду.

 З м’ясними стравами було не легше…бо я не знала, що те м’ясо робило: плювалося вогнем, скакало по райдузі, полювало та їло моїх родичів.

 Ні, їжа була гарно прикрашена, навіть смачно пахла, той хто це все готував, дійсно старався, щоб влаштувати гарний бенкет. Он, як місцеві запихуються. Але я не з цього світу, тож я сумніваюся, що взагалі таке перетравлю, і не отруюся. От раптово виявився один неочевидний, але базовий мінус попаданства: на етапі їжі тотальна не сумісність, бо тут місцеві істоти поколіннями та століттями пристосовувалися до поїдання місцевих рослин, та тварин, виробили характерні ферменти в достатній кількості, імунітет до отрут, які можуть міститися в місцевих рослинах, і достатню кислотність для перетравлення надто жорсткого м’яса чи інших частин тварин. Навіть, в моєму світі не всі люди переносять той чи інший тип продуктів, то що казати за продукти цього Іншосвіття.

Посилання на  книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Невеличка критична дрібничка: у фразі “повернемося дому” природніше звучить “повернемося додому”. І ще так само дрібно: “по своєму” краще писати “по-своєму”. А далі — уривок реально працює: він одразу занурює в гротескну атмосферу й буквально за кілька абзаців розгортає її на повну, без довгих розкачок.

Сама вечеря читається як дивна, але захоплива суміш “Сімейки Адамсів” і “вечері в хатинці на курячих ніжках”, коли ти зайшов до міфічної «хазяйки лісу» типу Баби Яги — і наче страшнувато, а все одно відчувається, що тут по-своєму тепло й навіть турбота. За вайбом це ще трохи нагадало «Кораліну» Ніла Ґеймана: та сама солодка-страшна гостинність і їжа, яка ніби “усміхається” у відповідь.

З плюсів: дуже сильні візуальні образи (живі гриби, “салат вдивляється в тебе”), класний гумор на контрасті з огидою, і вдалі діалоги — короткі репліки добре підсвічують характери. Плюс авторка круто тримає темп: сцена компактна, але світ відчувається живим і небезпечно-кумедним одночасно.

Показати 5 відповідей
MargFed
14.12.2025, 22:57:31

Андрей Романенко (Black Silver), Гадаю, славнозвісна бляха-муха зайняла своє шановане місце в Іншосвітті, з істотами, що можуть летати, рослиноподібні і смокчуть кров, та інші рідини жертв. А є те що може дістати жертву, навіть в світі людей, у власній квартирі, і його не зупинять ні зачинені двері, відсутність вікон, воно просочується крізь труби чи будь-які щілини, та є наче живою кислотою:)

avatar
Ольха Елдер
14.12.2025, 20:27:31

У вас дуже чарівна їжа)) ♥♥♥♥

Показати 2 відповіді
Ольха Елдер
14.12.2025, 22:16:08

MargFed, ☺️☺️☺️

Яка цікава їжа у вас ))))

Показати 5 відповідей
MargFed
14.12.2025, 22:00:19

Morwenna Moon, Та там і просто дерева дивні. Аліса бачила навіть, весільні ігри двох дерев;)

Інші блоги
Чоловіки його кола не благають?
Ліана різко повертається до дверей, накидаючи плащ на плечі. Гордість і образа зараз ведуть її вперед — геть із мого дому. Але вона кохає мене, я це знаю! Кохає так само сильно, як і я її, з того самого проклятого моменту,
Челендж «вибір факультету»
Автори, зізнавайтеся, хто з вас хоча б раз замислювався, на який факультет Гоґвортсу потрапили б герої ваших книг? А тут ще й новий серіал про Гаррі Поттера наближається! Тож пропоную трохи побешкетувати й відправити наших
Челендж "вибір факультету" дістався Дракайни
Побачила челендж із розподілом книжкових персонажів за факультетами Гоґвортсу у чудової Елани Чунту й вирішила теж долучитися! Отже, після невеличких роздумів всі розбилися на команди! Team Gryffindor — Джеймс,
Передплата на охоронця і "Навчи мене цілуватися"
Книга “Під захистом його пристрасті” надійшла у передплату. Зараз якраз найнижча ціна, а в книзі найцікавіші події❤️ – Мирославо, сонечко, якщо ти ще раз утечеш з дому, я тебе приб'ю, – процідив Рома,
Новинка — "Чари дракона. Мольфарська академія"
Чари дракона. Мольфарська академія читати на букнет Іноді доля дарує дивовижні сюрпризи. Я, звичайна студентка з Києва, потрапила у чарівний світ, населений неймовірними істотами — мавками та русалками, домовиками
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше