Всім привіт. Сьогодні вийшла нова глава книги "Літо поза мережею".

Фрагмент:

Вечір. Ми з Лією сказали, що підемо до озера покатаємось на човні. Від діда тільки почули фразу: “Тільки не переверніть човен, вода вже холодна. Не дай Боже, щоб Лія ще раз захворіла. Поліна ж нас з’їсть за це.”

Ми підійшли до човна. Я допоміг зайти Лії у човен та сів сам. Взяв весла та відштовхнув човен від берега. Таке зацікавлене обличчя коханої бачив вперше за все це літо. Вона дивилась по сторонах дуже уважно.

— Як красиво, — Лія усміхнулась.

— Я ж казав, що тобі сподобається.

— І мав рацію, — сказала вона. Я зупинився ближче до берега. Та пересів до Лії. Вона подивилась на мене та усміхнулась. Я нахилився до неї підтримуючи човен однією рукою, щоб він не нахилився на одну сторону. Лія зробила те саме, щоб був баланс. І ми почали цілуватись. Поцілунок був ніжним, але не довгим. Бо з берега ми почули сміх. Відсторонившись, побачили Олега та Артема. Вони стояли за очеретом та сміялись. Артем ще тримав телефон. Зрозуміло було, що він все це знімав на відео чи фотографував.

— Ей, що ви робите!? — крикнув я.

— Ви дуже романтично виглядаєте!

— Ми зараз підпливемо до берега і я вам все вискажу. Видаліть все, що назнімали! — крикнув я, а Лія почала сміятись, закривши обличчя долонями, що трохи похитнуло човен. Але швидко виправилась — знову поклала руку на човен. І на щастя ми не перевернули його. Але сміятись не перестала.

— Нехай, хлопці розважаються. Скажемо скинути фотографії чи то відео нам. Буде, що згадати, — сказала тихо Лія.

— Ну, добре. Але я все одно їм скажу все, що про них думаю.

Всім спокійного вечора та мирного неба. Бережіть себе та рідних.