Вітаю!

Роман "Партнер мого батька" — оновлено.

✨✨✨

Доньки обступили Гліба, тішаться, а я підходжу до Каміли і, зупинившись поруч у пів тону, кидаю:

— Спасибі! Ти була неперевершена!

Вона ледь всміхається і теж пошепки просить:

— Ти краще донькам подякуй, вони сьогодні реально постаралися.

Переводжу погляд на малих, які торгуються з Глібом за годину, а вірніше — о котрій має відбутися вечірня прогулянка.

— Ей, красуні, а нас візьмете? — пригортаю Камілу до себе.

— Нууу, — протягує Соня. — Ми подумаємо.

— Тоді не потрібно, ми краще з Камілою удвох залишимося.

— Ну, гаразд! — зітхає Соня. — Поїдемо разом.

Ми з Камілою переглянувшись посміхаємося. В моєму серці зажевріла надія, що мої діти таки приймуть її.

Книга тут...

Приємного читання!