Моєму батькові повезло: серед викладачів університу, де він навчався, були професори ще царської школи, справжні професіонали, котрі своїми знаннями та власним прикладом змогли прищепити молоді стремління до навчання, порядності й до передачі знань своїм учням. Це прагнення батько проніс через усе життя, вважаючи навчання учнів та інших людей своєю місією. А ось починалося все з першої лекції в Запорізькому педагогічному інституті, яка й описана мною зі слів батька у історико-біографічному пригодницькому романі "Камінь" про СРСР 1920-40-х років (розділ "Перша лекція в інституті").
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк не вистачає зараз таких професійних викладачів і вчителів. :(
Дмитро Дзвін, У нас із класу мало хто з відмінників хотів іти в учителі.
Викладачі часто мають вирішальний вплив на студентів.
Лариса Іванченко, Згідний.
Мені так не повезло.
Задорожна Ірина, Може почати з престижності?
Вітаю професоре! Бажаю вам натхнення та більше часу на продовження історії.
Викладацька діяльність - це складне ремесло. Чудово, що вашому батьку пощастило зустріти того, хто дійсно ним жив!
Лариса Іванченко, Про це - у романі.
Перше враження...
Володимир Шабля, Мабуть Ви маєте рацію.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати