Чи траплялося вам зустрічати людину, з якої з першого погляду неможливо зчитати нічого? Таких, що усміхаються, говорять чемно... але щось у них явно "не те"?

І ось ви стоїте, дивитеся, і не можете зрозуміти: це мандрівник, купець чи проблема, яка посміхається? А іноді... буває все одразу.)

Біля воріт стояв Брук — світловолосий, у шоломі, зі списом у руці. Він уважно перевіряв якісь документи у двох прибулих. Обоє були в темно-зелених плащах із широкими рукавами, пошитих із шершавої, матової тканини. Зсередини виднівся фіолетовий підклад. Каптури звисали на їхніх спинах, не накриваючи голови.

Перший із незнайомців був високий — десь на голову вищий за будь-кого в Ронурі. Другий мав середній зріст, приблизно як сам Бренуїн.

— То значить, ви торговці? — уточнив Брук, пробігаючись поглядом по їхніх посвідченнях ще раз.

— Саме так, — лагідно відповів високий чоловік. — Ми родом із королівства Вівенс Мортем. Подорожуємо Еларією вже два місяці, купуємо й продаємо товари. І нарешті вирішили навідатися до славнозвісного Ронуру — побачити батьківщину магічного пилку і сам Темний Крон.

Запрошую вас до нового 13-го розділу книги "Окленй: Платиновий з Ронуру"! Події та сюжет обіцяють бути багатогранними: від сміху і жартів до драми та жахів! Не пошкодуєте;)