Моя перша безкоштовна книга

Привіт. Я авторка яка пише з вогником. Хоча може здатися, що це і не так. Бо моя перша безкоштовна книга не містить ніяких обмежень по віку.

Анотація до книги "Випадковий шлюб"

Гліб: Серце билося занадто швидко.
Можливо, вона передумала? Можливо, Борис не дозволив їй поїхати?
Так, я знав про нього.
Я знав набагато більше, ніж вона уявляла.
Мене завжди дратувала власна схильність до контролю, але цього разу я не міг інакше.
Вона мусила прийти. І побачити те, що я для неї приготував...

Марго: Натискаю на дзвінок.
Тиша.
В таких будинках, певно, є прислуга. Але ніхто не відчиняє. Серце починає стискатись. Може, Борис мав рацію? Може, мене справді не чекали? Я ж запізнилася… На порозі стоїть чоловік. Високий, у темному піджаку, з теплим, але уважним поглядом.
Він усміхається мені, і цей усміх — наче промінь крізь бурю.
— А ось і моя наречена, — каже він спокійно, ніби говорить очевидну річ. — Ми зачекались тебе, мила.

Насолоджуйтесь книгою без омежень. 

Я довго вагалась чи робити наступну "Доньку зрадника" з плашкою 18+ Забронене кохання, пристрасть яка аж ллється через край і все в межах пристойностей. Це реально важко. Бо героїв тягне одне до одного наче магнітом. 

Додвайте в біліотеку, читайте і порадьте автору як бути.

Що скажете? Може я дарма вирізала з неї еротику? 

Анотація до книги "Донька зрадника"

Мама зупиняє мене поглядом, холодним і владним, як завжди.
— Тобі доведеться, — каже тихо, але без сумнівів. — Ти — частина цього, і вибору у тебе майже немає.
Я роблю крок назад, відчуваю, як серце б’ється швидше, і розумію: це тільки початок. Сварка, слова, які вилітають, — усе це змішується з тим першим поглядом незнайомця, і я відчуваю, що вже не повернуся до того життя, яке знала раніше.
— Мамо… хто він? — голос тремтить, але я продовжую, рвонута невідомим страхом і розгубленістю. — Хто мій наречений?
Мама глибоко вдихає, її очі холодні, але спокійні, як завжди.
— Марко… — тихо, але без сумніву.
Я застигла. Марко. Лежачий. Інвалід. Мій наречений? Серце почало битися швидше, і відразу — паніка, істерика.
— Ні! — крик рветься з грудей. — Я не можу… Я не можу одружитися з ним!