Розділ 10. Хай почнеться фестиваль

Ярмарка 

– Ну як стало легше? – запитую у сестри, – я помітила, що останнім часом ти трішки надто в собі, тому хотіла, хоч так допомогти, – пробурмотіла дещо невпевнено. 

– Так це допомогло мені звільнитися від думок, які не давали спокою. Дякую, Брі, – вона обійняла мене і я з радістю зрозуміла, що та говорить правду. 

– А тобі мабуть підійшов би цей амулет, – сказала я, біля наступної. 

– Повірю тобі на слово, – сказала Дельфі, приймаючи подарунок, – ну як мені? – запитала застебнувши на шиї. 

– Чудово, – усміхнулася.

І сподіваюся, що якщо він і не зможе захистити її повністю, то принаймні призупинить поганий вплив на неї. Я відчувала, що щось не так, лише не могла осягнути, що саме. 

– Вам найкраще підійде ось ця, – тихо промовила невідома жінка за прилавком простягаючи мені милу фігурку феї Сновидінь. 

– Я так давно хотіла її отримати, – благоволійно приймаючи її, наче це було щось надзвичайно цінне. 

Шоу ілюзій 

Це наче німе кіно. Вистава, яку не кожен зрозуміє. 

Дим, мабуть, символізував сни. Птахи, наче зі скла – спогади. Світло вогнів – надія на краще, а тіні – минуле, яке завжди поруч. 

Виступ Брі

Запускання ліхтарів

– Що ти загадала? – з цікавістю запитала Дельфі, спостерігаючи за своїм, – і чому у тебе ще один ліхтарик? 

– Якщо я скажу – воно не збудеться, – ледь усміхнулася я, а потім тихо продовжила, – а це…для знайомої, яку я колись зустріла у своїй подорожі.