Я нарешті повернулася до написання, пройшла декілька цікавих тренінгів та намагалася покращити українську мову, щоб не допускати помилок у тексті. Тож наступний розділ, який я опублікую, сподіваюся, читатиметься вже набагато якісніше й конкретніше за попередні. Сподіваюся, ви не надто критично ставитеся до сюжету, обраного мною, хоч і сама розумію, що він далекий від ідеалу.

Історія про кохання, яке не матиме кінця, має бути трагічною, щоб люди навчилися сприймати цінність коханих у момент, коли вони поруч, а не тоді, коли вони нас покидають. Пережити можна все, але смерть близької людини — це велике потрясіння.

Моєю мрією назавжди лишиться бажання дарувати людям відсторонення — формат книг, який відволікатиме їх від власних проблем чи рутини. Я прагну розширювати власний кругозір та підвищувати якість того, що даю суспільству, адже рости є завжди куди. Проте, що б ти не писав, помилки будуть завжди. Головне, щоб читачі були задоволені й могли прямо допомагати письменнику вдосконалюватися.