— Чи можу я запропонувати коктейль за свій рахунок, в честь такого приємного знайомства?

Світлі брови грають на обличчі. Схоже на те, що він фліртує. Це викликає у мене легкий сміх, а в Алекса — напруження. Я схиляю голову, натякаючи на згоду і Мік задоволено тягнеться по різні пляшки алкоголю.

— Ні, ні, ні, — заперечує Алекс, відтягуючи мене від барної стійки. — Він тебе споїть.

— А хіба ми не для цього тут? — дивуюсь я.

— Ні, демоня, не для цього.

— Демоня? — викрикує Мік. — У тебе гарячка, Алекс. Вона справжній янгол.

Я прикушую вуста, які розтягуються в усмішці й спрямовую свій погляд на Алекса.

— Чув?

Він пирхає і продовжує тягнути мене до якось іншого входу. Я незадоволено бурмочу, та нікому немає до нас діла, крім Міка, що показує мені дві пляшки, змушуючи обрати. Я встигаю тикнути вказівним пальцем на праву до того, як скляні двері відчиняються й сильні руки обхоплюють мою талію затягуючи всередину.

— Він милий, — кажу, аби ще сильніше розсердити Алекса, бо він має смішний і до біса гарячий вигляд.

— О, та не вже?

Я киваю, насолоджуючись запахом його шкіри.

— І називає мене янголом.

Алекс усміхається, поки в його очах виблискують ревнощі. Він проходиться язиком по зубах досі тримаючи мене під своїм контролем. Довгі пальці стискають мою тонку кофтину на талії, коли він нахиляється вперед.

— Він може робити що завгодно, — чоловічий голос обпікає ділянку моєї шиї. Я легко прогинаюся в його руках, ледь притискаючись до його стегон. — Але саме мої руки ти хочеш відчувати на собі. Мені цього більш ніж достатньо, демоня.

Запрошую до читання)