Книга "Драконячий шлюбний контракт" вже чекає на вас із приємною знижкою☺️

— Ти маєш на увазі, що це тепер наші покої і спатимемо ми разом у спільній спальні вже з сьогоднішнього дня? — тупо перепитала Ліля, не до кінця розуміючи, до чого хилить чоловік і чого ж вона хоче більше.

Адже не маленька — чудово розуміла, на що йшла, коли погоджувалась на шлюб. Та і Ксаріон їй зовсім не осоружний… якраз навпаки. І від самої думки про спільну ніч по тілу пробігали мурашки, а всередині розливався дивний, хвилюючий жар. Але якось не очікувала вона, що серйозний і спокійний, наче льодяна брила, її власний чоловік, потягне її в ліжко в перший же день знайомства.

— А ти щось маєш проти? — спитав Ксаріон, відриваючись від стіни і скорочуючи між ними відстань.

— Та не те щоб, — промовила Ліля, зробивши невпевнений крок назад. — Просто не очікувала, що все буде так одразу.

— Але ж ти сама погодилась вийти за мене, — все так само спокійно продовжив Ксаріон, наступаючи на дівчину, що маленькими кроками дріботіла від нього.

— Погодилась. І не заперечую цього. Але думала, у нас буде трохи часу звикнути один до одного.

— Проте ти вже моя дружина, — сказав Ксаріон, загнавши Лілю в пастку, з якої був лише один вихід.

Той самий, яким вона, звісно, могла б скористатись… якби володіла неабиякою фізичною силою.

Притиснута до стіни, оточена його руками, що вперлись об поверхню стіни по обидва боки від неї. Ксаріон нависав над нею, буквально придавлюючи — і тілом, і своєю присутністю. Не залишаючи шляхів відступу. Не залишаючи навіть можливості нормально вдихнути. Вона абсолютно точно нічого зробити зараз не могла. Ні втекти, ні заперечити, навіть його вдарити не змогла б.