Усім привіт!!!)))

  Як я й казала, я брала відпочинок) Але, звичайно, бувають дні натхнення. Натхнення на ще одну історію. Думаю, це знайоме багатьом)))

  Так, це не весела історія і… Думаю, навіть комусь вона може бути важкою. (Не важча за "Світ очима Меррі", яку я почала писати, коли в мене були болючі мігрені, але мене попустило…)

  Тож ось історія людини — а саме Лоли, яка живе, маючи все, але все ж не будучи щасливою.

  Колись, вірогідно, кожен думав: ось матиму другу половинку, дім, собаку, чи щось іще (не знаю, які у кого були мрії). Але я думала саме так — плюс хороша робота — і буду щасливою.

  Нещодавно я почула пісню, яка була про притчу, і я дуже замислилася над нею.

  Ви тільки послухайте пісню, це насолода для вух!!!  

  https://music.youtube.com/watch?v=CCrT2NCDCPQ&si=mJE0FhxpJK-lTKz3

  Притча (щоб і ви були в курсі подій):

  Рибак проводив час із родиною, відпочивав, сидів собі на березі, грав на гітарі, ловив рибу для задоволення…

  До нього підійшов бізнесмен і сказав:

— Ти ж міг би ловити більше риби, продати її, купити кращий човен, найняти людей, розширити бізнес, відкрити завод із переробки… і жити як король.

  Рибак запитав:

— А що значить «жити як король»?

  І бізнесмен каже:

— Проводити час із родиною, відпочивати, сидіти собі на березі, грати на гітарі, ловити рибу для задоволення…

  Тож маємо життя, яким уже можемо насолоджуватися, і я сама деколи про це забуваю.

  Чортове відчуття біганини за чимось… До старості чи як?

  Отже, я написала історію про Лолу, яка має все, але зникає від усього в собі.

  Коротенька — на чотири сторінки (хоча я колись думала, що не писатиму коротких історій).